Шукати в цьому блозі

Translate

Статистика сайта

Відвідувачі по країнам
Відвідувачі за останні 24 години
понеділок, 23 серпня 2004 р.

В городе Андрушовка Житомирской области был торжественно открыт памятник украинскому бандуристу

Накануне Дня Независимости в городе Андрушовка Житомирской области был торжественно открыт памятник украинскому бандуристу. Сто пятьдесят тысяч гривен на строительство монумента выделили меценаты. По замыслу автора - скульптора Дмитрия Красняка - его бронзовый Кобзарь символизирует несгибаемую силу духа, целеустремленность и отвагу украинского народа.

пʼятницю, 13 серпня 2004 р.

Кримінал в с.Іванків Андрушівського району

13 серпня о 1 годині 30 хвилин до РВ з заявою звернулася жителька с.Іванків, непрацююча Г.НА., 1959 р.н. про те, що місцевий житель, непрацюючий Г..П., 1957 р.н., з мисливської зброї стріляв по легковому автомобілю.
Вжитими заходами ЧН РВ встановлено, що цього ж дня біля 1 години у вищезгаданому населеному пункті Г..П. на грунті особистих неприязних відносин використовуючи свою зареєстровану мисливську рушницю ТОЗ-34-12К зайшов до будинку непрацюючої П.Б., 1983 р.н., де спричинив господарці смертельне вогнестрільне поранення голови. Після цього підійшовши до будинку непрацюючого М.М., 1969 р.н., під час виходу останнього із будинку спричинив йому пострілом із рушниці легке поранення у вигляді пошкодження шкіри скроневої ділянки голови справа, а потім зайшовши на подвір’я господарства непрацюючого Б.І., 1954 р.н., пострілами пошкодив його автомобіль "ВАЗ-2106". Після вчиненого Г. повернувся до господарства М.М., і скоїв підпал горища його будинку, внаслідок чого вогнем знищено перекриття стелі. В подальшому Г. поблизу с.Іванків покінчив життя самогубством, зробивши смертельний постріл в голову.

Управління МВС України в Житомирській області
четвер, 12 серпня 2004 р.

Дружина вбила чоловіка в Андрушівці

11 серпня 2004 року о 5 годині 5 хвилин до РВ надійшло повідомлення із хірургічного відділення Андрушівської ЦРЛ про те, що у них з тілесними ушкодженнями у вигляді рубаних ран голови та перелому основи черепа помер житель м.Андрушівка, пенсіонер Д.М.Г., 1927 р.н.
Вжитими заходами встановлено, що 10 серпня п.р. о 17 годині у будинку потерпілого під час суперечки, яка переросла в бійку, вищезгадані тілесні ушкодження господарю сокирою та металевим предметом спричинила його дружина пенсіонерка К. Г.І., 1922 р.н.

Управління МВС України в Житомирській області
понеділок, 2 серпня 2004 р.

Цукрова розкіш неоготики (палац Терещенка в Червоному)

Давно час розказати про подорож, здійснену з Cергієм "Кіфою" теренами Житомирщини. Адже саме під час тієї мандрівки 2 серпня 2004 року я побачила диво-палац, в який неможливо не закохатися. Якщо ви часто подорожуєте і любите, скажімо, Бердичів, не зайвим буде дізнатися, що в якихось 15-18 кілометрах від місця окільцювання Оноре де Бальзака, в непримітному, здавалося б, селищі Червоне є на що подивитися.

На жаль, в академічному чотиритомнику "Пам'ятки містобудування та архітектури УРСР" не знайшлось місця для цієї споруди, тому - з інформацією сравжні проблеми, її майже немає. Розкажу те, що знаю.

Червоне знане завдяки своєму цукрозаводу, який функціонує тут вже довгі десятиліття. А з'явився завод тут завдяки цукровим магнатам Терещенкам, відомій родині на Україні зламу ХІХ і ХХ століть. Сім'я зуміла вигідно для себе використати цукровий бум, що охопив терени Російської імперії ще в середині ХІХ століття, та прославилася не лише грошами, але й меценатством та любов'ю до мистецтва. Таким заможним та відомим людям не годиться жити в мазанках, чи не так? :)

Ось чому любитель старовини, потрапивши в Червоне, довго потім не оговтається від культурного шоку: неготичний, величезний, неймовірний палац Терещенків, що пустими віконницями дивиться на прихожан місцевої церкви, що притулилася в одному з крил маєтку. Колись тут було ПТУ, та за тих кілька років, що воно переїхало у нову будівлю, палац швидко занепав і перетворився у руїну. Фонтан з трьома напівоголеними граціями з-під палацу перенесли під селищну раду, а сам палац віддали церкві.

Батюшка, який походжав територією колись прекрасного маєтку, сказав, що історією цієї споруди не цікавився, відроджувати чималенький палац немає грошей, та порадив звернутися у контору заводу неподалік.

Після довгого з'ясування, хто ми, звідки і чого нам треба, привітні цербери прохідної дали добро на перепустки до музею історії заводу.

На другому поверсі адміністративного корпусу, у двох кімнатах ми побачили плоди багаторічної праці жінки, що фанатично любить рідну землю. Буквально по дещиці зібраний матеріал: і про палац Голуховських, який згодом (якщо не помиляюся, близько 1900 року) купили Терещенки, і про кожного представника цього колись славетного роду. Особливо багато експонатів, пов'язаних з життям Федора Артемовича Терещенка. Подумати тільки: звідси починалося українське авіаконструювання! Старання цього фанатично відданого небу чоловіка дали поштовх розвитку українського літакобудування.
Так, звичайно, у музеї небагато власне речей Терещенків, більшість експонатів - це фотографії селища тепер та тоді, сімейні портрети, вирізки з газет тощо, розміщені на стендах в кімнатах. І Терещенками історія тут не починається і не закінчується: є і про революційні роки, і про лихоліття Великої Вітчизняної, і про сучасну історію Червоного.

До речі, у наші часи рід Терещенків не згас, його представники живуть у Франції, деякі з них, не дивлячись на далеко не юнацький вік, відвідали нещодавно і Червоне - вклонитися пам'яті своїх предків.

Ніна Петрівна організувала чудову екскурсію, шкода, обмаль часу не дозволив ознайомитись з історією села в повному обсязі. Людям таким потрібно пам'ятники ставити, якраз там, де зараз стоять терещенківські німфи, а їх краще на місце повернути. Хтозна, може, старий палац ще колись оживе?

Я поцікавилась і у батюшки, і у чудової жінки-краєзнавця в музеї, як називалося селище раніше. Вони відповіли, що Червоне - не примха комуністів, так звалося поседення і до радянської влади. Та виявилося, що все-таки не так. Бо колишня назва Червоного - Старе.

Спочатку селом Старим зацікавились родичі терещенків - ще одна відома родина цукрозаводчиків - Харитоненки. 1852 року Іван Харитоненко арендує місцевий цукрозавод та завод у селі Улянівка і замість лише продажу цукру починає займатися його виготовленням. Примха долі: саме цукрозавод у Старому ледве не довів Харитоненка до банкрутства: тут спалахнула пожежа, в якій згорів увесь завод разом з виробленим цукром. Буває.

Не знаю чому, але знайти докладну інформацію про рід Терещенків у Інтернеті виявилося задачею непростою. Так, куркулі, заводчики, наживались на рабській праці трудящих, все зрозуміло - але ж ідеологічні шори вже друге десятиліття як скинуті, а інформації про людей, які розвивали промисловість України як не було, так і немає.

Тож і залишається сподіватись лише на таких ентузіастів, як згадана берегиня простого заводського музею...

Архів блогу