Шукати в цьому блозі

Translate

Статистика сайта

Відвідувачі по країнам
Відвідувачі за останні 24 години
четвер, 11 вересня 2008 р.

"Громадська приймальня" виїздила до Андрушівського району

10 вересня у селищі Червоне Андрушівського району працювала виїзна “громадська приймальня” Головного управління юстиції. Цього разу начальник управління Василь Шундрик, начальник відділу нотаріату управління Любов Ткаченко здійснювали прийом жителів селища спільно з головним спеціалістом відділу персоніфікованого обліку та здійснення контролю за призначенням і виплатою пенсій Головного управління праці та соціального захисту населення Світланою Заєць. У Червоному провели прийом громадян у ТОВ “Червонепродсервіс” та на підприємстві “Червоненський завод продтоварів”, надали консультації посадовим особам виконкому селищної ради, роздали методичну літературу з широкого кола цивільно-правових питань.

У ході поїздки до Андрушівського району учасники “громадської приймальні” відвідали єдину в Україні приватну обсерваторію, розташовану поблизу райцентру, яку світові астрономи знають під назвою “Липневий ранок”.

пʼятницю, 5 вересня 2008 р.

Його зоряний шлях

«Моє покликання було закладене вже в даті народження, адже я з’явився на світ в Андрушівці дуже символічного дня - 12 квітня 1961 року, коли в космос полетів Гагарін. Тому й назвали, звісно, Юрієм, - розповідає Іващенко. - «Зіркову хворобу» підхопив від мами, вона викладала астрономію в місцевій школі. У 14 років я змайстрував свій перший телескоп. Дзеркала від нього й досі залишилися. Астрономією в буквальному сенсі «захворів». Коли однолітки бігли на танці - я сидів над кресленнями телескопів. Після закінчення Андрушівської школи питання вибору майбутньої професії не стояло - лише на астронома. Тож вступив на фізичний факультет Київського університету імені Шевченка, закінчив його, потрапив на роботу до Головної астрономічної обсерваторії Академії наук України. Одинадцять років Юрій Іващенко професійно займався улюбленою справою. Однак на початку дев’яностих, у часи хронічного безгрошів’я, він зрозумів - наукою сім’ю не прогодуєш. Довелося розпрощатися з обсерваторією, хоча психологічно це було надзвичайно важко. Знайшовши незабаром роботу в новій автомобільній компанії, Іващенко за кілька років піднявся щаблями бізнесової ієрархії до її керівництва. Вчорашній науковець став успішним менеджером. «Я почав пристойно заробляти,- згадує Юрій Миколайович, - та душа моя все одно тяжіла до зірок. І одного прекрасного дня (це був дев’яносто сьомий рік) я вирішив збудувати обсерваторію. Власну. У рідній Андрушівці». Нова мрія стала реальністю за чотири роки. Купівля земельної ділянки в полі за містом, створення проекту споруди (допоміг родич-архітектор), будівництво двоповерхового будинку - на все це пішло багато часу й ще більше власних коштів. «Найбільша проблема була з тим, де взяти спеціальний купол і потужний телескоп, - розповідає Іващенко. - Я звернувся за допомогою до академіка Ярослава Яцківа - це астроном №1 в Україні. Річ у тім, що в Академії наук з 1989 року лежав невикористовуваний восьмиметровий купол: планувалося спорудити там ще один телескоп, але економічна скрута початку 90-х років зруйнувала ці плани. Яцків дозволив мені використати цей купол, що з його боку було досить сміливим рішенням, адже це був перший випадок офіційної передачі державного наукового обладнання в руки приватним спеціалістам. Телескоп мені також передали з дозволу керівництва Академії наук - у держави не було коштів на його утримання». 12 квітня 2001 року, коли людство святкувало 40 років першого польоту в космос, Андрушівська обсерваторія розпочала свою наукову роботу. Цей день Юрій Миколайович по праву вважає одним із найголовніших у своєму житті. Всі приміщення всередині будівлі мають функціональне призначення: спостережна лабораторія, бібліотека, кімната відпочинку, лекційний зал. Вузенькі гвинтові сходи ведуть у «святая святих» обсерваторії. Під куполом у центрі напівтемного залу - велетенський телескоп. Діаметр дзеркала - 60 см. Тескоп може «бачити» зірки двадцятої зоряної величини. Говорячи простою мовою, це означає, що його потужність є в 270 мільйонів разів більша за людський зір. Юрій Миколайович натискає важелі на пульті керування, й купол починає повільно обертатися навколо своєї осі. Ще мить - і в ньому з’являється повздовжній широкий отвір - «вікно в небо» для телескопа. Зображення з телескопу отримують прямо на комп’ютери, які розташовані поверхом нижче. Юрій Миколайович відвідує своє дітище кожні вихідні: знайомиться з даними досліджень, координує роботу науковців. А ще - відпочиває душею, займаючись улюбленою справою. «За останні півтора року ми відкрили 25 космічних об’єктів, - з гордістю розповідає Іващенко. - Здебільшого це невеликі астероїди. Майже щодня ми через Інтернет відправляємо спеціальні рапорти фахівцям Міжнародного центру малих планет, що розташований в Гарварді. Наша обсерваторія в цьому центрі має власний код - А50. - Хочу створити на базі обсерваторії своєрідний науково-туристичний комплекс для всіх, хто цікавиться астрономією. Планую спорудити поруч з обсерваторією два павільйони - з оглядовими майданчиками та міні-готелем. На це піде кілька років. Проте вже зараз сюди часто приїздять любителі астрономії - і поодинці, і групами. А прийняти та поселити людей ніде, - ділиться планами Ю. М. Іващенко. Двері обсерваторії завжди відкриті для школярів, особливо для місцевих, андрушівських, найдопитливіші з яких стали помічниками науковців, а деякі вибороли призові місця на міжнародних шкільних астрономічних олімпіадах. Іващенко навіть має грамоту з підмосковного «Зоряного містечка» - подяка за підготовку майбутніх астрономів. Це може здатися парадоксальним, але Юрій Іващенко, практично щодня спілкуючись з небом, не вірить у Бога. «Я називаю себе «войовничим атеїстом», - сміється власник обсерваторії. Проте його атеїзм досить органічно вбудовується у світоглядну позицію: «Мене не розуміють багато друзів і навіть родичів. Вони запитують: «Навіщо це тобі - витрачати шалені гроші «на зірки»?» Я пояснюю, що маю три причини. Перша - це потреба душі: я просто не можу не займатися улюбленою справою. По-друге, обсерваторія - це данина любові до моєї малої батьківщини - Андрушівки, яку знають навіть у Америці! І, зрештою, головне: все у світі свого часу зникає. Колись зникну і я. А моя справа залишиться. Банально звучить, але в цьому і є для мене сенс життя: продовжити існування у плодах своєї діяльності». ...Єдина в Україні приватна обсерваторія продовжує вишукувати невідомих космічних «мандрівників».

Микола Огородній
Новини Андрушівщини
понеділок, 1 вересня 2008 р.

Житомирська філія ВАТ Укртелеком - м.Андрушівка

Житомирська філія ВАТ Укртелеком - м.Андрушівка

Цех №8 Андрушівка (код 236)

Юридична адреса: 13400 м.Андрушівка пл.Шевченка, 2

Архів блогу