Минулого року підприємство «Червонський цукровик» у смт. Червоне, Андрушівського району перевищило ліміт забору поверхневої води з р. Пустоха на 23,8 тис.м3.
Порушення у господраській діяльності підприємства встановили працівники Державної екологічної інспекції області спільно з Житомирською міжрайонною природоохоронною прокуратурою, повідомляється на сайті Мінприроди України.
Внаслідок самовільного користування водою товариство нанесло збитків на 641 тис. грн.
Матеріали перевірки та розрахунок розміру збитків передано до Житомирської міжрайонної природоохоронної прокуратури.
О 7:40 16 лютого черговий телефоніст Андрушівського райвідділу МНС отримав повідомлення, що у с. Павелки горить приватний будинок. До місця пригоди негайно було направлено відділення вогнеборців на чолі з начальником караулу.
Як з’ясувалося, дим, який піднімався над оселею, побачила одна із сусідок. Односельці знали, що старенький, хворий 72-річний пенсіонер, який проживав у цьому будинку, пічкою не користувався, обігрівався електрокаміном, тому вони забили на сполох. До приїзду рятувальників сусіди намагалися дістатися у приміщення, але сильне задимлення та спека не дозволили.
Чоловік вів самотній спосіб життя, але через стан здоров’я був не здатний активно пересуватись. Йому допомагав сусід – солідний, ґрунтовний чоловік. Він підтримував порядок, годував птицю, яка залишалася у господарстві та самого господаря. Того ранку він вже відвідував старенького. Йдучи, відключив обігрівач, щоб заощадити електрику та з метою пожежної безпеки.
Вочевидь, господарю стало не затишно, він самостійно підключив прилад. Далі, припускають фахівці, чоловік втратив рівновагу, впав на обігрівач та не зміг піднятися. Саме поряд з ним пожежні виявили понівечене вогнем тіло пенсіонера.
Про результати роботи Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного Комітету. Відомство Олександра Безсмертного на 30 тисяч гривень покарало "Андрушівський маслосирзавод". Причина застосування таких значних фінансових санкцій – подання інформації на запит відділення не в повному обсязі. Отримання неповної інформації, на думку фахівців Антимонопольного комітету, може спотворити дослідження ринку виробництва масла та сиру на Житомирщині.
Багатовікове підпорядкування українських земель часто ворогуючим між собою імперіям наклало негативний відбиток на усвідомлення українцями своєї духовної історії. На сторінках районної газети хочу розповісти про Великомошківецьку церкву Успіння Пресвятої Богородиці, яка існувала з середини ХVІІІ до 30-тих років ХХ ст. У відомій праці М. І. Теодоровича "Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии” серед церков Коднянської волості згадується і Великомошківецька церква - дерев’яний храм, побудований у 1744 р. за кошти власника села Феліціана Бержинського. У 1854 році за кошти прихожан і поміщика Тадеуша Рудницького церкву відремонтували, підняли на кам’яний фундамент. У 1872 році службу в храмі вів священик Олександр Рябчинський, а псаломщиком із 1880 року був Никанор Миляшкевич. Архівні матеріали від 1886 р. повідомляють, що при церкві була відкрита церковно-парафіяльна школа, вчителем у якій працював Всеволод Адріанович Левицький, випускник Волинської духовної семінарії. У 1890 році священнослужитель Олександр Рябчинський звернувся до громади села Великі Мошківці з пропозицією про побудову нової церкви, оскільки старе приміщення стало непридатним для проведення відправ. Було вирішено виготовити план будівництва нової церкви, подібної до Солотвинської і в 1891 році розпочати роботи. У 1907 році у церковно-парафіяльній школі Великих Мошківець вчителем працював Олексій Олександрович Куліковський, законовчителем - Михайло Теодорович. Варто відзначити, що Терещенко Федір Артемович у 1873 році заснував народне училище при Великомошківецькій церкві та допомагав фінансувати його. Подальша доля Великомошківецької церкви була приречена на складні випробування та остаточне знищення у 1938 році. Ось така історія. На даний час в нашому селі немає церкви. Але ми не втрачаємо надії, що знайдуться люди, які нададуть фінансову допомогу для придбання приміщення та його реконструкції під церкву.
Аграріями Андрушівщини за 2011 рік збільшено обсяг виробництва валової продукції сільського господарства на 31 млн. гривень, індекс виробництва склав 134%. Загальний обсяг виробленої валової продукції становить 112 млн. гривень. За минулий рік агроформуваннями отримано майже 17 млн. грн. чистого прибутку. За підсумками 2011 року, згідно статистичних даних, сільськогосподарськими підприємствами намолочено рекордний валовий збір зерна - 162,7 тис. тонн, що у 2 рази більше, ніж у 2010 році. Урожайність склала 47,4 ц/га. Збільшено виробництво соняшнику на 1,12 тис. тонн, на 7,6 тис. тонн - картоплі та 1,15 тис. тонн - овочів. Під урожай 2012 року посіяно 9079 га озимих зернових культур та 1850 гектарів озимого ріпаку. За результатами обстеження більшість площ знаходиться в задовільному стані. За станом озимих культур ведеться постійний контороль.
Наталія Лисюк, начальник відділу управління апр райдержадміністрації
10 лютого відбулася урочиста церемонія відзначення «Жінки року Андрушівщини - 2011», яка проводиться в нашому районі сьомий рік поспіль. Звучить музика, за святковими столиками сидять жінки-керівники організацій, підприємств та установ району різних форм власності, жінки-депутати районної ради, а також голови сільських жіночих рад. На свято прибули та виступили перед присутніми голова обласної ради жінок Олійник Тамара Миколаївна, голова федерації профспілок області Паламарчук Неля Анатоліївна. З найтеплішими словами привітань та вдячності за щоденну працю, безмежну материнську любов, до присутніх жінок звернулися голова районної державної адміністрації Мазур Борис Валентинович та голова районної ради Мельник Олександр Вадимович. Так, жінка приходить у цей світ творити добро, дарувати життя, кохання й красу. Щоб у малюків було щасливе дитинство, а батьки обдаровували їх любов’ю й турботою, переймаються члени районної жіночої ради. Вони допомагають родинам, у яких виховуються діти-інваліди, цікавляться життям і побутом багатодітних і малозабезпечених сімей, відвідують хворих діток в лікарні. Сьогодні неможливо перерахувати всі добрі справи, які роблять ці мудрі, щирі й добрі жінки. Вшановувати жінку-матір - це не на свята дякувати їй за працю, дарувати квіти й пісні, вручати, як сьогодні, відзнаки. Ми маємо щоденно пам’ятати про невтомну працю колеги, дружини, сестри, доньки, шанувати й возвеличувати материнський подвиг. Це ж вони навчили нас любити рідну землю й ураїнську пісню, робили все, щоб ми стали справжніми людьми, патріотами України. У святковому залі у виконанні Самплавської Лілії звучить пісня «Жіноча доля», а на очах учасниць зібрання бринять сльози радості й безмежної материнської любові та ніжності. Виступила перед запрошеними і перша голова ради жінок Андрушівщини Ковтун Раїса Федорівна. Церемонію нагородження кращих жінок району відзнакою «Жінка року Андрушівщини-2011» розпочав Мазур Б. В. За рішенням Президії районної ради жінок в номінації «Громадський діяч» переможцем визнана Ходаківська Ольга Олексіївна - завідувачка музеєм Василя Кучера в с. Любимівка. Вона й одержала нагороду з рук голови райдержадміністрації. Таку ж відзнаку Коваль Аллі Валентинівні, яка майже 40 років працює в галузі освіти, вручив Мельник О. В. Серед жінок-керівників відзнаку отримала Габінет Наталія Петрівна - начальник Управління Державної казначейської служби України в Андрушівському районі. А в залі звучать пісні у виконанні Гонзецького Вадима, Палія Юрія, Кондратюк Інни. Почесну місію з вручення відзнак виконували чоловіки-керівники. Клійчук Олені Віталіївні - робітниці ПАТ «Червонський цукровик», відзнаку вручив Ющинський Ю. В. - головний лікар Андрушівської центральної районної лікарні, а Коротковій Ользі Іванівні - завідувачці терапевтичним відділенням Червоненської дільничної лікарні - Білий М. П. - начальник відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Андрушівському районі. «Жінкою року Андрушівщини- 2011» в галузі сільського господарства визнана Войтко Олена Броніславівна - доглядачка молодняка ВРХ з ТОВ «-Аларіт Трейд-» с. Івниця, а серед фармацевтичних працівників району - Кузьменко Галина Дмитрівна - завідувачка аптечним пунктом Андрушівської районної аптеки № 48. Кращою серед працівників фінансових органів визнана Денисюк Надія Володимирівна - головний бухгалтер ДП «Оранта» НВМП «Антарія» с. Зарубинці, серед працівників органів місцевого самоврядування - Манзебур Наталія Геннадіївна - секретар Бровківської сільської ради. В цей день відзнаку отримала і Кравченко Оксана Петрівна - головний державний податковий інспектор з питань масово-роз’яснювальної роботи та звернень громадян ДПІ в Андрушівському районі. У святковому залі звучали пісні у виконанні Джури Віктора, Костюк Ірини, Пастовенської Ксенії, Заєць Тетяни. «Жінкою року Андрушівщини- 2011» визнано Животовську Ріту Андріївну - голову громадського об’єднання ветеранів праці Андрушівської гімназії «Надвечір’я», ветерана педагогічної праці, яка майже 50 років свого життя присвятила навчанню та вихованню підростаючого покоління. Серед її колишніх учнів є лікарі і вчителі, вчені й політики, високопосадовці та хлібороби. Вона й сьогодні займає активну життєву позицію - разом з колегами-активістами переймається радощами й проблемами вчителів-пенсіонерів міської гімназії. Ниточка до ниточки, хрестик до хрестика - і на вишитому рушнику полум’яніють квіти, що об’єднують закохані серця, а на іншому - вдовиними сльозами плаче мережка. Все це майстерно вишиває Моргалюк Руслана Михайлівна - бібліотекар з с. Крилівка, яку також визнано «Жінкою року Андрушівщини-2011». В цей день було сказано багато ніжних і теплих слів про жінок, бо вони того варті. А на завершення свята у виконанні Палія Юрія прозвучала «Пісня про рушник» як гімн усім матерям. Організатори свята щиро вдячні за фінансову підтримку приватним підприємцям Гринишиним, ПП «Імпак», ПАТ «Червонський цукровик», ТОВ «Андрушівський маслосирзавод», СТОВ «Добробут», СФГ «Демитра», «Шателюк», «Шевченківське», ТОВ «-Аларіт Трейд-» та ін. Хоча лютневий мороз і дошкуляв, але жінки поверталися додому з живими квітами та чудовим настроєм.
15 лютого, в День вшанування учасників бойових дій на території інших держав, в залі засідань районної ради зібралися колишні воїни-афганці, усі ті, хто чесно виконував свій воїнський обов’язок на територіях 27 держав. На теренах нашого району проживає 134 воїни-інтернаціоналісти, котрі відстоювали мир і спокій в різних куточках світу. Всім тим, хто пройшов крізь вогонь і бої, гартуючи в них свої сміливі серця, і вижив, віддали данину поваги керівники району, представники громадськості, хвилиною мовчання вшанували пам’ять про воїнів, котрі повернулися на Батьківщину, в рідну землю трагічним «Вантажем-200» або померли від ран. Слова подяки за мужність, високу силу духу, вірність воїнській присязі висловили воїнам-інтернаціоналістам голова райдержадміністрації Б. В. Мазур, голова районної ради О. В. Мельник, військовий комісар Андрушівсько-Попільнянського об’єднаного міського військового комісаріату підполковник А. Ю. Безпалов. Учасникам бойових дій були вручені медалі «Захисник Вітчизни», грамоти, продуктові набори від районної організації Товариства Червоного Хреста. Учасники зібрання поклали вінки до гранітної плити, встановленої на Алеї Слави в честь наших земляків, котрі загинули в Афганістані, побували на їх могилах в різних населених пунктах району і сфотографувалися на згадку.
Уважна до всіх, вміє дати цінну пораду, навчає не тільки слухати, а й чути - саме такою є жінка щирої вдачі й душевної доброти Марія Володимирівна Масловська, старший викладач кафедри української літератури, заступник директора інституту філології і журналістики Житомирського Державного університету ім. І. Франка. Вона часто буває в загальноосвітніх навчальних закладах області, де зустрічається з колегами та їх учнями, веде мову про рідне слово, про українську культуру. Дитинство М. В. Масловської пройшло в селі Нехворощ, де вона босоніж бігала росяними берегами Пустохи, а на уроках літератури вбирала в себе поезію Шевченка й Рильського, тужила за пропащою долею Чіпки, зачитувалась романами Михайла Стельмаха й Олеся Гончара. А ще - мріяла стати вчителькою. І ця мрія здійснилася. Майже чверть століття Марія Володимирівна передає студентам свої знання, любов до українського слова й України. Вона по-справжньому окрилена наукою. Серед здобутків - навчальні підручники та посібники, етнографічні словники. Понад десятиліття тому М. В. Масловська організувала в університеті музей українського побуту, де завжди багато відвідувачів. А ще вона відроджує призабуті українські традиції - разом із студентами займається писанкарством. Я низько вклоняюся таланту своєї наставниці й землячки.
Відділення ДАІ в Андрушівському районі повідомляє, що в січні скоєно 5-дорожньо-транспортних пригод, в яких загинуло двоє людей. Учасники дорожнього руху часто не враховують стан проїжджої частини шляху, час доби, стан автомобіля, не вміють швидко реагувати на ситуацію, яка виникає на дорозі. В разі дорожньо-транспортної пригоди потрібно негайно повідомити ВДАІ Андрушівського району, або РВ УМВС м. Андрушівка за телефоном 102 та повідомити точне місце ДТП, наявність потерпілих і прикмети транспортного засобу, якщо той зник з місця пригоди. У жодному випадкуне не залишати місце ДТП. Якщо внаслідок ДТП транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень, то на місце пригоди викликаються працівники ВДАІ, які складають протокол, який направляється страховій компанії для відшкодування завданих збитків.
Петро Довбня, інспектор ВДАІ Андрушівського РВ, ст. лейтенант міліції
Під ногами тріщить сріблястий сніг, яскраво світить зимове сонце, холодно, а я прямую на зустріч до молодої багатодітної сім’ї, яка мешкає в селі Зарубинці. На думку спливають слова із пісні Назарія Яремчука: І крізь образи і розлуки, Печаль дітей нас знов пече, Їм треба материнські руки, Їм треба батьківське плече… Катерині та Віктору Гаєвським лелека приніс аж 6 діточок. Звертаюся до господарів: - Розкажіть про свою сім’ю? - Катерина: Ми знали один одного ще зі школи, адже живемо в одному селі. Але ближче познайомилися на святкуванні новосілля у знайомих. - Ви планували велику сім’ю? - Віктор: (сміється). - Катерина: Спочатку, звісно, ніхто нічого не планував. Навіть не думали, що вийде в нас сім’я. Мені й зараз не здається, що у нас велика родина. Живемо дружно, один одному допомагаємо. А коли навесні лелека принесе нам донечку чи синочка, то це буде радість для всіх, особливо для дівчаток, які люблять гратися з немовлятами. - Як вибирали імена для малюків? - Катерина: Ніколи цього не робимо наперед. Вони самі собі ім’я вибирають. Андрійко народився 12 грудня, напередодні свята Андрія, а Вітя - на Віктора. - А які найулюбленіші свята у Вашій сім’ї? Любимо Різдво, Новий рік, а особливо дітки чекають Дня святого Миколая. Щоразу під подушками вони знаходять подарунки та солодощі. Звичайно ж, подарунки даруємо не лише на свята, намагаємося це робити частіше. - А держава Вам допомагає? - Віктор: Півроку тому отримали посвідчення, згідно яких дітки, котрим виповнилося 6 років, мають право на безкоштовний проїзд. Маємо також 50% знижку при оплаті за використану електроенергію. - Катерина: Ми намагаємось самі себе забезпечити. Тримаємо корову, свиней, є город, маємо свій маленький бізнес (магазин). Були у нас кінь і телиця, але продали їх, бо потрібні були гроші. Шість років тому за власні кошти купили хату, зробили ремонт: поклеїли шпалери, поміняли міжкімнатні двері, поставили металопластикові вікна. На все це брали кредит. Допомагають нам також батьки - і мої, і Віктора. Пообіцяли дітям, що купимо компю’тер - це їхня величезна мрія. А ще в планах - зробити ванну кімнату, поставити обігрівач, щоб завжди була гаряча вода, бо ж діткам потрібен комфорт. - Катерино, а Вам, як жінці, вистачає часу на себе? - Діти разом з нами залюбки пораються по господарству. Завдяки цьому у мене з’являється час для відпочинку. А ще вони допомагають один одному робити уроки, вчать малечу самостійно одягатися, прибирати за собою. Вони у нас вже всі самостійні. - Чи не боїтеся труднощів і відповідальності, яка стоїть перед багатодітними сім’ями? - Катерина: В цьому нічого складного немає. Потрібно просто працювати, і ніякі труднощі не виникатимуть. Чомусь більшість багатодітних родин очікує на допомогу від держави, місцевої влади, а я вважаю, що потрібно розраховувати лише на власні сили. - Віктор: Влітку спати лягаємо пізно, бо встаємо до сходу сонця -городи, господарство, дім, робота - життя вирує. Взимку маємо більше часу для відпочинку. - Зі школою проблем немає? - Катерина: Жодних. Зараз в школі навчаються тільки дівчатка. Завжди все встигають. Сподіваюся, хлопчики теж будуть старанними. Старша Світлана їздить до репетиторів в районний центр, готується до ЗНО. - Велика сім’я - це велика рідкість і велика радість. Бажаю Вашій великій родині взаємоповаги, дружби та всім міцного здоров’я. Дякую, що знайшли час для бесіди.
У два рази збільшити в області посіви ярої пшениці, гречки і цукрового буряка вирішили в Андрушівці на нараді голів райдержадміністрацій, начальників районних управлінь агропромислового розвитку, ветеринарної медицини, інспекторів з якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції, керівників сільгосппідприємств Попільнянського, Бердичівського, Ружинського та Андрушівського районів. Відбувалася нарада за участю заступника голови облдержадміністрації Миколи Дейсана та начальника головного управління агропромислового розвитку Миколи Дідівського.
Довго ми чекали на справжню зиму, нарікали, що і Новий рік, і Різдво були без снігу, вболівали за озимину, аби не вимерзла, шкода було, що лижі та ковзани лежать без діла. Та не думали, що зимонька так раптово покаже нам свій норов. А вона притисла аномальними для нас морозами, замела снігами та так, що ризиковано й з дому кудись вирушати. Аби ми через снігові замети не почували себе відірваними від зовнішнього світу, аби забезпечити життєдіяльність жителів населених пунктів району та безпечний рух на шляхах старанно працює в ці напружені зимові дні колектив філії «Андрушівський райавтодор». Як йому вдається тримати під контролем ситуацію на шляхах під час сніговіїв в холодні зимові дні ми попросили розповісти начальника філії С. С. Пархомчука.
- Сергію Степановичу, чи готовий був колектив, який Ви очолюєте, забезпечити нормальне функціонування транспорту дорогами загального користування і як вам це вдається? - Скажу відверто, що зима, котра розпочалася в другій половині січня, не застала нас зненацька. Ми звикли, що ця гарна і досить-таки примхлива пора року «дарує» нам сюрпризи. Отож зустріли її у всеозброєнні. Правда, складні погодні умови завжди роблять напруженішим графік нашої роботи - в дні великих снігопадів, хуртовин у нас був задіяний весь колектив. Жінки чергували біля телефонів вдень, чоловіки - вночі, аби приймати повідомлення, про те, де виникала надзвичайна ситуація. І тоді ми оперативно вживали заходи. Працювали по 16-18 годин на добу, особливо трактористи. - Які дороги обслуговує Ваша філія і яка їх протяжність? - Філія «Андрушівський райавтодор» опікується шляхами загального користування, які пролягають до населених пунктів. Їх протяжність в районі - 232 км. Наводити лад на сільських дорогах, протяжність яких 600 км., - це турбота органів місцевого самоврядування на місцях. - А чи маєте вдосталь пального для здійснення необхідних робіт? - З пальним в ці напружені дні особливих проблем немає. «Облавтодор» через день, а то й щоденно відпускає нам по 600-800 літрів пального, в основному дизпаливо. Було й таке, що виручав нас приватний перевізник А. А. Савицький. Він в складний момент допомагав пальним, а ми виконували їм необхідні роботи своєю технікою. Співпрацюємо, бо ж і ми, і вони докладаємо зусиль, аби жоден населений пункт не був відрізаний від районного та обласного центрів, залізничної станції. Водії автобусів, маршруток, працівники управління з надзвичайних ситуацій, внутрішніх справ, ДАІ інформували нас про те, на яких ділянках доріг склалася критична ситуація. Туди ми насамперед і слали своїх людей та техніку. - До яких населених пунктів вам доводилося розчищати дроги в екстремальних умовах, аби налагодити їх життєдіяльність? - Наприклад, складна ситуація була на шляху до Антополя, де в снігових заметах застряло 4 легковики, в яких знаходилися жінки і діти. Довелося добиратися туди і розчищати 1,5 км дороги, аби визволити людей із снігового полону. Подібна ситуація була і в Глинівцях, а також по дорозі на станцію Бровки. Отож наші грейдер, два трактори і КрАЗ з відвалами працюють в ці дні в напруженому ритмі. Хочу подякувати ПП Маліновському С. В. та депутату Верховної Ради Засусі Т. В. за те, що вони за власні кошти організували розчищання доріг. Сергій Васильович - до Нехворощі та Гальчина, Тетяна Володимирівна - до Червоного і Городківки. - А яка ж склалася ситуація з сільськими дорогами? - Тут усе складніше, бо роботи з їх розчищання від снігу мають організовувати сільські ради. Успішно працюють в цьому плані Любимівський сільський голова В. В. Ящук, Іванківський - Н. А. Гарбар та Івницький - П. П. Кузьменко, які наводять лад на шляхах своїми силами. Інші або вичікують, або просять у нас допомоги. Ми, звичайно, не відмовляємо, але виникають проблеми з розрахунками. А зима все добавляє проблем і в місті, і в селах. Вирішувати їх ми маємо найоперативніше. - Дякую за розмову.
Відділ Держкомзему в Андрушівському районі рекомендує власникам та орендарям земельних ділянок звернути увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 28.11.2011 р. № 1388 внесено зміни до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 № 1021 „Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію Державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі”. Відповідно до цих змін встановлено, що територіальним органом Держкомзему державна реєстрація права власності на підставі цивільно-правового договору або свідоцтва про право на спадщину, земельного сервітуту, емфітевзису, суперфіцію в Поземельній книзі, державна реєстрація права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок в Книзі записів про державну реєстрацію Державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі здійснюються до 01.04.2012 р. (раніше - до 01.01.2012).
Петро Салійчук, заступник начальника відділу Держкомзему в Андрушівському районі
Поговоримо про події, що відбулися майже три десятиліття тому. На якій відстані - далекій чи не дуже, знаходяться вони від нас зараз? Ви скажете, що це вимір часу, що тут треба виходити із значимості подій, які за цей час відбулися. А вони, погодьтеся, історичні: в останній день 1983 року опівночі в Андрушівці було запалено газовий факел. Не у всіх водночас, але поступово почали зникати проблеми - де взяти дрова, як привезти вугілля, перед цим одержавши талони на тверде паливо. На підприємствах, в установах взялись переобладнувати на газ котельні, теплоенергоцентралі, кочегари перевчалися на операторів. Це все було потім. А ми з вами пригадаємо, якими зусиллями далась газифікація тодішньому керівництву району. Матеріали, які вже стали архівними, свідчать, що на початку семидесятих років минулого століття керівники партійних і радянських органів не один раз надсилали листи-клопотання про газифікацію району. З Києва і Москви надходили тотожні відповіді: район буде включено в проект плану газифікації наступної п’ятирічки. А вони безрезультатно для нас минали одна за одною. Мій співрозмовник - голова Андрушівського райвиконкому 1974-1991 років, почесний громадянин м. Андрушівка О. Д. Стельмах. - Олександре Дмитровичу, і як же Вам вдалося посеред п’ятирічки 1980-1985 років, маючи відповідь, що газифікація району запланована на наступне п’ятиріччя, вирішити таку глобальну проблему в 1983-ому, побудувавши при цьому газовідвід від Кашперівки Козятинського району і в кінці цього ж року запалити в Андрушівці факел голубого палива? - В лютому 1983 року я був на курсах у Вищій партійній школі при ЦК КПУ. Скориставшись вільним від занять часом, я потрапив на прийом до начальника об’єднання «Укргазпром» О. Г. Туманова. Той вислухав прохання і «переадресував» мене начальнику планово-економічного відділу В. Ф. Махіні. Посадовець роз’яснив, що на поточну п’ятирічку в проекті було заплановано по Україні 83 об’єкти газифікації, а включено 42. Серед тих, що «вилетіли», була і наша Андрушівка, дарма що клопотав за нас і тодішній депутат Верховної Ради України А. С. Чумак. Часу для роздумів і вагань в мене було мало і я знову напрошувався на зустрічі з В. Ф. Махінею. Одну з них допоміг організувати наш земляк Фіма Кеніс (він тоді завідував їдальнею заводу «Більшовик»). Вже з неофіційної розмови я дізнався, куди мені далі звертатися. Посадовець зізнався: якби була готова проектно-кошторисна документація, то під час корегування піврічного плану в Москві можна було б включити Андрушівку в план будівництва вже в тому ж таки 1983-ому. Я про всяк випадок дізнався, хто ці питання вирішує в столичному відомстві. - А скільки ж часу відводилося для виготовлення проектно-кошторисної документації і звідки це все треба було починати? - Вона мала бути готова до 1 червня, щоб в тому ж місяці її доставити в «Союзгазпром». Мій куратор В. Ф. Махіня під час наступної зустрічі роз’яснив, що проект може виготовити Всесоюзний інститут «Союзгазпроект», дав мені адресу директора. Я вирішив не відступати. На моє щастя, інститут знаходився у Києві по вулиці Артема, 41. І ось я в приймальні. Привітна секретарка каже мені: - Директор у бібліотеці, в нього там ділова зустріч. А Ви хто і звідки? Я назвався, а секретарка у відповідь: - О, тут є на зустрічі голова колгоспу із Старої Котельні вашого району Л. А. Любченко. Я зрозумів, що в мене є шанс через Любов Андріївну познайомитися з директором. Так і сталося. Роман Михайлович Макар трохи пізніше вислухав мене і велів прийти завтра. Бо в той день він мав із своїми спеціалістами розглянути варіанти вирішення мого питання. Наступного дня директор відрекомендував мені головного інженера нашого проекту М. М. Якимчука. Наприкінці важкої і довгої розмови він сказав негайно прислати до нього районного архітектора. На ранок другого дня ми з В. Г. Іщенком були вже в керівника проекту. Душу він з нас вимотав, але сказав, що завдання директора зрозумів, нашу проблему теж. Працювати будемо чітко, оперативно, сказав він. Якнайшвидше слід було зробити вибір траси і з’явитися до нього. Через кілька днів ми знову були у нашого куратора з виконаним завданням, відповіли на всі його запитання. Я запевнив, що працівники інституту на місці будуть забезпечені всім необхідним для безперебійної і швидкої роботи - транспортом, житлом, харчуванням і зацікавлені матеріально. Тимчасом мої курси закінчились. Через день після мого приїзду в Андрушівку прибула з інституту бригада проектантів по вибору траси із Кашперівки Козятинського району до нашого міста. Обіцяних умов ми дотримувалися, а проектанти у відповідь працювали весь світловий день, без вихідних, закінчивши весь обсяг робіт за два тижні, замість намічених двох місяців. Полюбили нас і ті спеціалісти, що робили розрахунки потреб необхідних матеріалів, фінансів, креслень тощо. Одним словом, до 1 червня проект був готовий. Всім ходом проектування з високою відповідальністю, наполегливістю, умінням і знанням справи займався архітектор району В. Г. Іщенко. За виготовлення проектно-кошторисної документації на газовідвід, за вирішення питань придбання будівельних матеріалів, віднайдення підрядних організацій треба подякувати Віктору Григоровичу. Я б йому в числі перших присвоїв би звання почесного громадянина Андрушівки. Адже він не тільки займався газифікацією району, а й працював над проектуванням міської каналізації, водоводу із Старосілля, своєчасно і якісно забезпечував проектно-кошторисною документацією житлові будинки, інші об’єкти, що споруджувались у ті роки. - Проект проектом, а як Вам, Олександре Дмитровичу, вдалося добитися, щоб будівництво нашого газовідводу таки включили в план 1983 року? - Маючи на руках проектно-кошторисну документацію, ми з куратором на початку червня поїхали в Москву. Там він познайомив мене з тими, хто вирішував подібні до нашого питання в «Союзгазпромі», «Держплані» СРСР і запевнив їх, що ми - люди порядні. Розглянувши наші документи, начальник планово-економічного відділу «Союзгазпрому» сказав, що наше клопотання не підходить. Необхідно, щоб його підписав депутат Верховної Ради Союзу РСР, який мав би певні заслуги - був би, скажімо, членом ЦК КПРС чи Героєм Соціалістичної Праці. Крім того, треба було ще й мати рішення Верховної Ради України по наказу виборців на наше будівництво. Повернувшись в район, я виклав суть справи першому секретарю РК КПУ С. Д. Вишневському. Разом вирішили звернутися з нашим наболілим до першого секретаря обкому партії В. М. Кавуна. Василь Михайлович вислухав нас, доручив зав. відділом будівництва Дибенку М. І. разом з нами підготувати такий лист-клопотання (він у нас уже був заготовлений). Його надрукували на бланку обкому партії за підписом В. М. Кавуна - першого секретаря обкому. Я спробував заперечити, почав говорити, що треба, аби клопотання йшло як депутатське чи на виконання наказу виборців, але Василь Михайлович запевнив, що цей лист матиме більшу вагу, ніж депутатський. Надіслали його в «Союзгазпром» на вказану мною адресу, а через тиждень в обком партії надійшла відповідь, що газовідвід до Андрушівки включений в проект плану на наступну п’ятирічку (1985-1990 рр). Невдовзі мені зателефонували з Москви. Посадовець прочитав мені нотацію по суті. Мовляв, ми ж просили клопотання на бланку депутата Верховної Ради з його регаліями. Від таких листів, як ми надіслали, там полиці гнуться. «Якщо за таким клопотанням Андрушівку включать в скорегований план, а інших - ні, в нас будуть неприємності, - сказав посадовець. - Виправляйте становище і негайно». У Москві поклали трубку, а ми в Андрушівці взялись писати нове клопотання на бланку депутата Верховної Ради СРСР, Героя Соціалістичної Праці, голови Старокотельнянського ордена Леніна колгоспу «Більшовик» Любові Андріївни Любченко. Я пригадав, що під час виборів до Верховної Ради України наші виборці давали наказ кандидату в депутати А. С. Чумаку - зав. відділом адмінорганів ЦК КПУ про газифікацію Андрушівщини. З’ясувалося, що наказ наш розглянутий на сесії і було прийняте рішення. Мені видали копію цього документа і разом з листом-клопотанням від Л. А. Любченко я відвіз це все до Москви. Нарешті в «Союзгазпромі» документи схвалили і запевнили, що при корегуванні плану 1983 року у другому півріччі якусь частку робіт по будівництву нашого газовідводу буде включено на цей період. В кінці липня прийшло офіційне повідомлення, що наш об’єкт включено в план будівництва 1983 року на суму 150 тис. крб. Вартість всього проекту складала мільйон 163 тис. крб. Ми подякували москвичам і далі продовжували пошуки - на цей раз підрядної будівельної організації. - Куди на цей раз, Олександре Дмитровичу, пролягли Ваші шляхи-дороги? - Пішов я вже протоптаною стежкою - поїхав до свого куратора в «Укргазпром». Той порадив звернутися до вже знайомого мені директора інституту «Союзгазпроект» Макара Р. М. З ним ми вийшли на начальника об’єднання «Укрнафтогаз» Кіндрата С. В. Після тривалої розмови він погодився взяти наш об’єкт і освоїти лише виділену суму 150 тис. крб. А щоб прокласти всю заплановану ділянку газовідводу, треба було добитися наряд на виділення всіх металевих труб, матеріалів для їх ізоляції та запорної арматури. Крім того, ми мали взяти на себе виконання всіх земляних робіт, забезпечення транспортом, пально-мастильними матеріалами, створити умови для проживання, харчування працівників (їх мало бути в декілька разів більше, ніж планувалося). Інші питання в ході робіт ми теж повинні були вирішувати на місці. - Як і де можна було віднайти за такий короткий термін таку велику кількість будматеріалів? - Ця робота була ні наскільки не легшою за попередні. В Київ доводилося їздити більше десятка разів. Треба згадати добрим словом наших водіїв, зокрема, І. А. Огіра, який їздив вказаними столичними маршрутами з нами і без нас, бездоганно виконуючи всі доручення. Я раніше знав заступника начальника «Житомиргазу» П. В. Золотарьова. Він познайомив мене з начальником «Укргазу» Мацалком М. В., який пізніше сам побував в Андрушівці. Він закріпив за нами свого заступника В. С. Бондаренка та начальника відділу Світлану Ізраїлівну, з якими нам доводилося найтісніше співпрацювати. До справи долучився і наш земляк В. В. Яцюк, який працював у Раді Міністрів референтом по будівництву об’єктів важкої промисловості. Поїздки до столиці втомляли і вимотували. Знову доводилося «оббивати пороги» - уже в Укрдержплані, особливо в «Укрголовпостачметалі». Після наполегливої, виснажливої роботи наряд на виділення металевих труб ми таки отримали. Звичайно, той десяток депутатських бланків, які видала мені Л. А. Любченко з підписом і переліком всіх її заслуг і титулів, дуже багато допомогли у вирішенні питання про виділення труб. Якщо з цим ми впоралися в Києві, то для отримання нарядів на запірну арматуру та ізоляційні матеріали треба було знову їхати до Москви, у «Держплан». Потрібні документи ми там одержали без особливої напруги. Невдовзі з тресту «Спецгазбуд» було виділено бригади, які приступили до будівництва 20 км нашого газовідводу і двох АГРС в Червоному і Андрушівці. - Олександре Дмитровичу, як вдалося у короткий строк завершити такий великий обсяг робіт? - Після виконання всіх умов, поставлених трестом, до нас направили дві трубоукладні машини, ізоляційні, кілька хороших бригад, яким були створені всі необхідні умови для безперебійної роботи. Робітників зацікавили матеріально і вони працювали без вихідних, від ранку до смерканку, прихоплюючи навіть нічний час. Для вирішення проблем, що виникали в ході роботи, на об’єкті постійно знаходився заступник голови райвиконкому М. О. Жуковський, який бездоганно справлявся із своїми обов’язками. Він же їздив у Москву для відвантаження по виділених нарядах запірної арматури та ізоляційних матеріалів - цього було три вагони. Я ж в основному займався в цей час проведенням планірок і вирішенням проблемних питань. Ось так спільними зусиллями до кінця 1983 року було закінчено будівництво газовідводу та двох АГРС і о 24-ій годині 31 грудня я запалив голубий факел. Це була наша велика, спільна, довгождана перемога! - А які організації району брали участь в цих роботах? - Бригади об’єднання «Укрнафтогазбуд» проклали труби з Кашпирівки до Андрушівки, збуду- вали дві АГРС і на цьому свою роботу закінчили. Спорудження будинків операторів в Червоному і Андрушівці здійснював наш тодішній міжколгоспбуд, яким керував М. Г. Струць. Під’їзні шляхи до цих об’єктів будували бригади міжколгоспшляхбуду (начальник Вавровський Ф. М.). Сантехнічні роботи, електромонтаж в будинках операторів, радіофікацію та телефонізацію будинків операторів проводили відповідні районні організації. Найбільшу допомогу по виділенню механізмів, пально-мастильних матеріалів, матеріальну підтримку надавали Червоненський цукрокомбінат (Кирилюк О. Л., Орлик В. М.), Андрушівський спиртовий завод (Пташник В. М.), колгосп «Україна» (Срібний Б. Р.), райсільгосптехніка (Івченко М. А.), Червоненський відгодівельний радгосп (Юхимчук М. А.) АТП 05031 (Климчук І. В.). Контроль за будівництвом газовідводу, виділенням деякої запірної арматури, випробуванням та пуском газовідводу займались спеціалісти Бердичівського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів «Укртрансгазу» (головний інженер Юрловський О. О.) Координували будівництво заступник начальника «Житомиргазу» П. В. Золотарьов та начальник Андрушівської газконтори І. Г. Харченко. - Олександре Дмитровичу, а яку участь у цій великій роботі брав райком партії, його перші секретарі? - Ідею газифікації Андрушівщини подав перший секретар райкому партії П. П. Михайленко. Він же у свій час надіслав лист-клопотання в Раду Міністрів УРСР. Вишневський С. Д. теж надсилав листи до керівних органів республіки. Коли я вже став предметно займатися газифікацією, то завжди інформував про стан справ Степана Даниловича, який постійно цікавився роботами, навіть надавав матеріальну допомогу. Понад 20 поїздок до Києва і Москви завжди погоджувалися з ним. Ми разом їздили до першого секретаря обкому партії В. М. Кавуна, в ЦК Компартії України до А. С. Чумака, який, як я згадував вище, відіграв немалу роль у пришвидшенні газифікації району. В. К. Вовк, зайнявши пост першого секретаря райкому партії, надавав практичну допомогу у вирішенні проблемних питань із забезпечення будівництва транспортом, екскаваторами, пально-мастильними матеріалами та ін. Коли приїжджали представники з Укрнафтогазпрому, Всесоюзного проектного інституту в порядку контролю за своєчасним і якісним виконанням робіт, дотриманням проектних вимог, зустріч на високому рівні міг організувати тільки Василь Кіндратович. - Дякую Вам, Олександе Дмитровичу, за цікаву, об’ємну розповідь, за те, що зберегли в пам’яті всі етапи нелегкої роботи, згадали добрим словом всіх, причетних до газифікації району. Я думаю, що якби важка хвороба не вивела Вас у 1990-ому з робочого строю, в районі не залишилося б негазифікованих сіл. Спасибі Вам за розмову і Вашу працю на благо жителів нашого району.
На знімку: Ось вона, історична мить: майстер Бердичівської дільниці "Укртрансгаз” Мазур М. М. вручає О. Д. Стельмаху шароподібний єрж, який рухався трубою під високим тиском від початку врізу трубопровода, очистивши трубу від сміття, води і повітря. За ним пішов газ до Андрушівки.
Андрушівський РВ УМНС України в Житомирській області стривожений різким зростанням кількості пожеж в районі. Через необережне використання електрообігрівачів та опалювальних печей, їх несправність, короткі замикання електроприладів та перевантаження електромереж станом на 6 лютого в районі сталося 14 пожеж, внаслідок яких загинуло 3 людей та стільки ж доставлено в районну лікарню з опіками різного ступеня. Окремо хочеться зупинитися на випадку, який стався 1 лютого в Гальчині. Один із господарів вніс в житловий будинок газовий балон типу «Турист» місткістю 2,5 кг та поставив біля опалювальної грубки. Як засвідчила експертиза газової служби, внаслідок різкої зміни температур корпус балона розгерметизувався. Газ, який потрапив до відкритого вогню грубки, спричинив вибух, внаслідок якого в житловому будинку було знесено дві зовнішні стіни, внутрішні перегородки та частково стелю. Загорілося майно. Але головне - постраждало четверо мешканців будинку, які з опіками різного ступеня були доставлені автомобілем "швидкої допомоги” в районну лікарню. Через два дні 86-річна господиня від отриманих опіків померла. Ось так внаслідок халатності люди гинуть, травмуються та залишаються без даху над головою. Не важко очистити димохід від сажі, оглянути горище, перевірити стан димохода та лежаків, якщо з’явилися тріщини - замастити їх глиною та побілити. Ні в якому разі не потрібно на горищі складувати грубі корми. Адже від маленької іскри може статися велика біда, що призведе до знищення майна, а то й до загибелі людей. Не зберігайте і не сушіть на печах, біля грубок дрова й інші предмети, не розпалюйте грубки легкозаймистими рідинами, не залишайте малолітніх дітей наглядати за грубками. Пам’ятайте стару і відому істину, що пожежа - це наслідок людської безпечності, її краще попередити, аніж потім гасити. Та якщо лихо все таки трапиться, негайно викликайте оперативно-рятувальну службу за телефоном 101
Нещасних випадків побільшало
Станом на 6 лютого поточного року двоє людей були травмовані внаслідок дорожньо-транспортних пригод, ще двоє вчинили суїцид (Нехворощ, Новоівницьке), один громадянин отруївся алкоголем і помер (с. Зарубинці). Від загального переохолодження померло 4 людей (Камені, Гальчин, Гарапівка, Корчмище), госпіталізовано до лікарень району 2 особи (Волосів, Крилівка). Стався 1 випадок побутового травматизму (с. Гальчин). Низька температура і безпечність громадян, особливо тих, хто "зігрівається” алкоголем, стають причиною трагедій. Просимо всіх жителів району берегти своє власне життя та життя оточуючих людей.
В районній організації ветеранів назбиралось чимало невирішених проблем. Більшість з них пов’язана, в першу чергу, з відсутністю коштів. Хоча, слід зауважити, в нинішньому році районна рада та райдержадміністрація істотно збільшили фінансову підтримку районної ветеранської організації в порівнянні з попередніми роками. Чимало питань ми вирішуємо за рахунок співпраці і підтримки підприємницьких структур, громадських організацій і благодійників. В період передплатної кампанії президія районної ради ветеранів звернулася до приватних підприємців з проханням про виділення коштів на передплату окремим ветеранам газети «Ветеран України». Охоче відгукнулись на наше прохання підприємці Шаховець Сергій Миколайович, Горкун Олег Павлович та шанований в районі меценат Ющинський Юрій Віталійович. В результаті понад 70 ветеранів отримують в цьому році газету «Ветеран України». Президія районної ради ветеранів щиро дякує Вам за розуміння і підтримку. Нехай добро, яке творите, повертається до Вас сторицею.
Степан ПІЦИКЕВИЧ, відповідальний секретар районної організації ветеранів
14 січня в спортивному залі Андрушівської міської школи відбувся турнір з волейболу, в якому взяли участь шість команд. Перше місце посіла команда с. Лука Житомирського району, друге - команда «Метеор» з м. Андрушівка, третє - новоівницькі волейболісти. Переможці нагороджені кубком та грамотами. * * * 20-21січня команда району взяла участь у розіграші кубка Житомирської області з волейболу. * * * 20 січня в рамках районної спартакіади школярів відбулися змагання з шашок. Серед загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІ ст. перше місце посіла команда з Крилівки, друге - з Андрушівки, третє - з Волиці. Призові місця серед команд навчальних закладів І-ІІІ ст. розподілилися наступним чином: перше - Андрушівська № 1, друге - Глинівецька, третє - Зарубинецька. Переможці одержали нагороди. * * * 21 січня в м. Новоград-Волинський відбувся чемпіонат Житомирської області з армспорту серед юнаків та дівчат. Перше місце посіли Бичок Денис, Семенюк Катерина, Радкевич Тетяна, Яремчук Юлія. Другими були Волинець Василь, Коваленко Марина, третє місце виборов Степанчук Юрій. Команда нашого району посіла друге загальнокомандне місце серед дев’яти команд, які брали участь в змаганнях. Кращі спортсмени в складі збірної області будуть брати участь в чемпіонаті України з армспорту, який проходитиме в м. Одеса в березні 2012 року. Тренер команди Затилюк Г. П., юні спортсмени та їх батьки дякують за матеріальну допомогу в організації поїздки відділу у справах сім’ї, молоді та спорту райдержадміністрації, РО ВФСТ «Колос», ТОВ «Спіка», Семенюку П. В. та Кузьмінському М. В. * * * 27 січня в рамках районної спартакіади школярів відбулися змагання з шахів, де серед загальноосвітніх шкіл І-ІІ ступенів перемогу вибороли школярі з Крилівки, друге місце посіла команда з Великих Мошківець, третє - з Волиці. Серед команд загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІІ ступенів перше місце посіла команда з Червоного, друге - Андрушівської гімназії, третє - Андрушівської міської школи № 1. Переможцям були вручені грамоти. * * * 27 січня в спортивному залі Андрушівської ЗОШ І-ІІІ ст. відбулася відкрита першість Андрушівської ДЮСШ з греко-римської боротьби. Участь у змаганнях взяли юні спортсмени з Андрушівського, Чуднівського, Новоград-Волинського районів та міст Житомир і Новоград-Волинський. Переможцями були спортсмени з різних районів та міст. Кращими серед наших земляків були Довгий Назар та Радкевич Максим - перші місця, Захарко Олександр, Чернецький Андрій, Мельник Артем, Бєлоглазов Павло, Яцковець Максим, Білошицький Андрій - треті місця. Переможці нагороджені медалями, грамотами відділу у справах сім’ї, молоді та спорту РДА, дирекції ДЮСШ.
Юрій ОЛЕКСЮК, начальник відділу у справах сім’ї, молоді та спорту райдержадміністрації
Ось і стартував рік новий. Всі ми з нетерпінням чекали не тільки Новорічних і Різдвяних свят, а й розіграшу призів серед тих прихильників «Новин Андрушівщини», котрі передплатили районну газету на рік. Колектив редакції щиро вдячний усім, хто і в 2012-му залишився з нами, а це майже три тисячі читачів. З них близько 1,5 тис. чоловік одержуватимуть своє улюблене видання протягом року, але лише 414 надіслали або принесли свої абонементи до редакції, аби взяти учать у розіграші призів.
Нарешті настав довгоочікуваний день 26 січня. Незважаючи на дошкульний мороз, до редакції ще задовго до початку розіграшу почали збиратися ті, хто на власні очі хотів побачити, як проходитиме це дійство і чи усе тут відбувається прозоро та чесно. відвідувачі з цікавістю розглядали призи. Їх в нинішньому році було 95 (в минулому - 159), але цьогорічні були дорожчі і різноплановіші. Розігрувалися ковдра, рушники, скатертини, праска, посуд, годинники, електрочайник, телефони, книги наших земляків - Володимира Шинкарука та Галини Огороднікової, і, нарешті головний приз - DVD-плеєр. Одинадцята година ранку. Аудиторія з нетерпінням чекає початку дійства. З щирими вітаннями звернулася до присутніх головний редактор газети «Новини Андрушівщини» М. Г. Олексюк. Вона подякувала передплатникам за те, що вони не розчарувалися в районці і знову протягом року чекатимуть її щоп’ятниці, побажала, аби фортуна не відвернулася від них. Крутити барабан, де знаходилися папірці з номерами і прізвищами передплатників, які надіслали нам свої квитанції, запросили завідуючого сектором по зв’язках з громадськістю та ЗМІ райдержадміністрації В. І. Горкуна. І ось М. Г. Олексюк всім демонструє приз, що розігрується, а В. І. Горкун дістає з барабана папірець і оголошує прізвище того, кому він припав. Присутні трохи хвилюються, призи один за одним йдуть поза аудиторію. І нарешті! Калькулятор виграє С. А. Огородник із Зарубинець, будильник - М. М. Дмитрук з Андрушівки, сахарницю - М. Й. Вальчук теж з Андрушівки. Хоч і невеликі призи, але все ж таки буде пам’ять. Призів все меншає й меншає. І знову-таки найбільше їх випало передплатникам з Мостового - 9. До речі, в цьому населеному пункті передплатили 53 примірники райони, 39 передплатників взяли участь у розіграші. Понад сорок призів виграли андрушівчани, 7 - жителі Гальчина, по декілька випало і нашим читачам з Городківки, Червоного, Малих Мошківець. А найбільше поталанило В. Я. Суходольському з Гальчина - він виграв супер-приз - DVD-плеєр 303 ХК (фото). З чим ми його і вітаємо! Але не варто розчаровуватися тим, кого цього разу обминула фортуна - Ви залишитеся з газетою і ми працюватимемо для всіх Вас!
Встановлення, налагодження нового, ремонт уже вживаного швейного обладнання на ТДВ фабрика «Восход» здійснює слюсар-наладчик Василь Васильович Коломієць.
Потужності підприємства розширюються, на початку року введено в дію новий цех. Заради того, щоб техніка працювала безвідмовно, з конвейєра сходила високоякісна, конкурентоспроможна продукція, і трудиться в колективі вже не одне десятиліття цей кваліфікований, добросовісний майстер.
про присвоєння почесного звання «Мати-героїня» За материнську самовідданість, народження і зразкове виховання дітей, забезпечення умов для всебічного їх розвитку постановляю: Присвоїти почесне звання «Мати-героїня»: Власюк Валентині Василівні - матері п’яти дітей, м. Андрушівка, Кирилюк Валентині Юхимівні - матері шести дітей, с. Яроповичі, Коваль Надії Іванівні - матері п’яти дітей, с. Нехворощ, Крушинській Ользі Євгенівні - матері п’яти дітей, с. Волиця, Лівандовській Тетяні Іполитівні - матері п’яти дітей, с. Гальчин, Міхно Ользі Володимирівні - матері шести дітей, смт.Червоне, Лук’янчук Анастасії Петрівні - матері шести дітей, с. Мала П’ятигірка, Петренко Лідії Дмитрівні - матері шести дітей, с. Мала П’ятигірка, Радько Петрі Степанівні - матері шести дітей, смт. Червоне, Сазановій Лідії Григорівні - матері шести дітей, с. Яроповичі, Саковській Надії Мефодіївні - матері восьми дітей, смт. Червоне, Смоліч Любові Анатоліївні - матері восьми дітей, с. Мостове, Стельмах Людмилі Степанівні - матері п’яти дітей, с. Мала П’ятигірка.
На сайті більш ніж 12 млн. зареєстрованих користувачів. Постійно на сайті в онлайні декілька десятків тисяч користувачів. Вибір мови сайту: російська, англійська, німецька, французська, іспанська, італійська, українська, болгарська.
Кожна людина має своє місце народження - батьківщину. Про неї вона пам’ятає все життя. Де б ми не були, де б не жили - спогади про рідний край, милий розуму і серцю, завжди будуть з нами. А ще - віра в людей, у їх чесність і щирість, у їх доброту. Міньківці - типове поліське село, яке з трьох сторін оточене лісами. В стародавні часи люди займалися землеробством, скотарством, рибальством, полюванням. Історія села, архівні матеріали не дають змоги детально відтворити часи далекої минувшини наших предків. Ця історія творилася і розвивалася спільно із загальним розвитком всієї України. Як свідчать архівні матеріали, у далекому 1851 році графиня Катерина Бержинська та парафіяни пожертвували кошти на будівництво Свято-Митрофанівської церкви в селі Міньківці. Кам’яна церква стала окрасою села, сюди йшли сельчани з радостями й бідами, тут громада вирішувала свої спірні питання. Дзвіниця при церкві була дерев’яною. У 1890 році за кошти парафіян було оновлено іконостас, а у 1893 році на пожертвування поміщика Терещенка М. О. постелено в церкві нову соснову підлогу, із західної сторони прибудовано кам’яний притвор, всередині храм розписали фарбою. Понад століття в приміщенні Свято-Митрофанівської церкви проводилися богослужіння, обряди вінчання і хрестин, з неї відправляли в останню путь померлих сельчан. Навіть під час Великої Вітчизняної війни в церкві правилася служба Божа. А от на початку 70-х років минулого століття церкву і дзвіницю зруйнували. Приміщення передали під сільську школу. В її теплих стінах малеча вчилася читати й писати, розв’язувати задачі й доводити теореми, тут звучала поезія Шевченка й Рильського. Спливали роки… Старожили села мріяли про свій храм, де можна було б поговорити з Богом. І от у 2003 році з ініціативи голови районної державної адміністрації, а нині першого заступника голови Житомирської облдержадміністрації, депутата Житомирської обласної ради Олещенка М. М. приміщення колишньої контори колгоспу передали школі, зробили там реконструкцію та капітальний ремонт. І вже у 2003-2004 навчальному році школярі сіли за парти у нових світлих класах. Уродженці села Міньківці Сафонюк Володимир Іванович, Суботенко Микола Олексійович та священик о. Павло порушили клопотання про передачу приміщення колишньої церкви церковній громаді. Монах Києво-Печерської Лаври Макарій розробив проект реконструкції церкви. Розпочалися роботи, а для їх виконання, зрозуміло, потрібні немалі кошти. Коли в приміщенні навчалися діти, то його висота була 9,5 м., а згідно проекту мала вирости до 24,5 м. Про складності реконструкції храму можна говорити багато, адже зроблено монолітну залізобетонну заливку під існуючий фундамент, монолітні «подушки» під колони, по дві на чотирьох кутах. Потім їх зв’язали між собою чотирма арками з переходом на восьмигранний конусний барабан та кільце купола. Сьогодні над церквою піднімаються казкової краси великий і малий куполи, височіє хрест. Їх монтаж проводили місцеві майстри Дацюк О. Г., Бойченко М. М. та Кондратюк А. І. під керівництвом Карнарука Петра Івановича. А роботи ці не з легких. Куполи покрили деревом і зеленою бітумною черепицею, а дах церкви - оцинкованим залізом, провели штукатурні та шпаклювальні роботи. Коли заходиш до церкви, то стає зрозумілим, що сюди вкладено вже немало коштів та праці. Стіни поштукатурені, побудовані хори, куди ведуть гвинтові сходи, пахне соснова підлога, яку стелили Кондратюк А. І та Гуцалюк В. І. - батько настоятеля храму. Територія церкви обгороджена, побудовані вхідна арка, ворота. На жаль, всі ці роботи тривають понад сім років. Для завершення реконструкції ще потрібні немалі кошти. Церковна громада, жителі та вихідці з Міньківець жертвують гроші, але їх не вистачає на завершення реконструкції храму, його розпис та придбання іконостасу. Слід зазначити, що Суботенко М. О. дуже багато допомагає церковній громаді, бо переконаний, що сельчанам потрібен храм, а Сафонюк В. І. та Карнарук П. І. організовують будівельні роботи та самі постійно працюють на будівництві. Допомагають коштами і депутати районної ради Ющинський Ю. В. та Олексюк Ю. А., лісничий Івницького лісництва Душко О. М. та лісничий Андрушівського лісництва Мельник І. О., а також Школьний І. В., Гайдай В. М. та ін. Церковна громада шанує благодійників, а місцевий священик постійно згадує всіх під час Божествених літургій, бажаючи здоров’я та довголіття. Коли ми прийшли до церкви на Різдвяні свята, то о. Павло, віряни попросили розказати на сторінках газети всім жителям Андрушівщини, як проходить реконструкція храму, бо вже на часі - будівництво дзвіниці, проект якої виготовлено. Активісти церковної громади, о. Павло звертаються до односельчан, вихідців з Міньківець, всіх жителів району, хто має можливість, з проханням пожертвувати кошти, які будуть використані на завершення реконструкції церкви та проведення її внутрішнього розпису, придбання іконостасу. Лише спільними силами ми зможемо завершити відбудову святині, яка потрібна сельчанам і яка стане справжньою окрасою села.
3 лютого відбулася дев’ята сесія районної ради шостого скликання, в роботі якої взяли участь депутати районної ради, голова, заступники голови, начальники управлінь та відділів районної державної адміністрації, міський, селищний, сільські голови, керівники підприємств, установ, організацій району. Перед початком сесії присутні в залі мали змогу поставити запитання приватному підприємцю Савіцькому Аркадію Альфредовичу щодо графіків руху рейсових автобусів в населені пункти району. З цього приводу до автоперевізника звернулися депутати Чуйко М. В., Авраменко А. І., Семенюк В. І., Осадчук О. В., Зеленський М. Б., сільські голови Гетьман В. М. (с. Нехворощ), Ящук В. В. (с. Любимівка), Поліняк М. Д. (с. Яроповичі) та ін. А Старокотельнянський сільський голова Бондарчук В. М. та начальник відділу освіти Сословська С. І. подякували автоперевізнику за співпрацю та розуміння у вирішенні будь-яких питань. Приватний підприємець Савіцький А. А. розповів про проблеми, які потребують негайного вирішення, запевнив, що робить все можливе, щоб пасажирські перевезення здійснювалися згідно затверджених графіків. Першим на порядку денному сесії районної ради стояло питання про затвердження звіту про виконання районного бюджету за 2011 рік. З інформацією виступила начальник фінансового управління райдержадміністрації Суботенко Н. О. Наступним розглянули питання про внесення змін до районного бюджету на 2012 рік. Депутати затвердили Програму зайнятості населення Андрушівського району на 2012-2013 роки, районну цільову соціальну програму розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року, внесли зміни до Комплексної програми підтримки малого підприємництва в Андрушівському районі на 2011-2012 роки. На розгляд сесії було винесено ряд питань комунальної власності, про які інформував заступник голови районної ради Шпаківський В. Б. Зокрема, затверджено розпорядження голови районної державної адміністрації Мазура Б. В. про призначення Ющинського Юрія Віталійовича головним лікарем Андрушівської центральної районної лікарні. Напередодні сесії це питання депутати розглянули на засіданні постійної комісії районної ради з питань бюджету та комунальної власності. Депутати внесли зміни до рішення восьмої сесії районної ради шостого скликання від 16.12.2011 року «Про встановлення розміру орендної плати на 1212 рік» та до Програми підтримки об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста району на 2011-2016 рр. З усіх розглянутих питань були прийняті відповідні рішення. Після закриття дев’ятої сесії районної ради шостого скликання голова районної ради Мельник О. В. нагадав депутатам, щоб вони постійно зустрічалися із своїми виборцями, допомагали їм вирішувати проблеми. Сказав, що незабаром у кожному населеному пункті району розпочнуться загальні збори громадян. Взяти в них участь - обов’язок кожного депутата районної ради.
Тридцять першого січня в районній прокуратурі відбулася міжвідомча нарада керівників контролюючих органів, на якій йшла мова про стан погашення заборгованості по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду, єдиного внеску, а також про стан сплати заборгованості обов’язкових платежів до бюджету. В ній взяли участь: прокурор Андрушівського району Ю. О. Козлов, помічник прокурора В. П. Гончарук, перший заступник голови райдержадміністрації О. А. Борисов, голова комісії з проведення реорганізації ДПІ в Андрушівському районі О. В. Горбачов, завідувач юридичним сектором ДПІ в Андрушівському районі О. А. Заболоцький, в. о. начальника відділу державної виконавчої служби районного управління юстиції. П. В. Солопій та начальник управління Пенсійного фонду України в Андрушівському районі О. П. Онищук. Відкрив зібрання прокурор району Ю. О. Козлов, який виступив з інформацією з приводу порушених питань. Він, зокрема, зазначив, що державне пенсійне забезпечення громадян в старості гарантоване їм Конституцією України. Воно ґрунтується на збиранні та перерозподілі страхових внесків окремих осіб, підприємств, установ, організацій. Тому нині велика увага приділяється роботі з їх мобілізації, бо соціальна стабільність в державі в першу чергу залежить від неухильного виконання всіма суб’єктами господарювання законодавства про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення. Ю. О. Козлов наголосив, що аналіз стану законності в цій сфері, дані про збільшення розміру заборгованості страхувальників перед Пенсійним фондом змушують вживати термінові заходи, спрямовані на оздоровлення ситуації. Так, заборгованість до Пенсійного фонду станом на 1.01.2012 р. становить 2886.9 тис. грн. (1972.7 тис. грн. - недоїмка, 914.2 тис. грн. - штрафні санкції), вона зменшилася в порівнянні з минулим роком на 513.5 тис. грн. в основному за рахунок розстрочення платежів. У промисловій галузі заборгованість складає 814.1 тис. грн. Це в основному по КП ЖРЗРО «Промінь», в сільському господарстві - 50.1 тис. грн. Найбільшим боржником тут є СТОВ "Суворова” - 48.7 тис. грн. Такі сфери як будівництво, транспорт і зв’язок заборгували до Пенсійного фонду - 48,1 тис. грн. Найбільшим боржником є ТОВ «Андрушівський Агробуд-Сервіс» - 44 тис. грн. Борг малих підприємств складає 42.3 тис. грн., а найбільший він у ТОВ «Київ Агробуд» - 35.8 тис. грн. Найскладніша ситуація склалася в ПП Махінчука В. М., борг якого складає 66.4 тис. гривень. Із загальної суми заборгованості борг підприємств-банкрутів складає 1664.7 тис. грн., найбільший він у ВАТ «АТП-11838» - 1290 тис. грн., ВАТ «Мостовське» - 170.3 тис. грн. Прокурор району акцентував увагу на тому, що заборгованість у СПД-боржників, як засвідчила перевірка, нагромаджується роками, але управління Пенсійного фонду в Андрушівському районі не вживає передбачені чинним законодавством заходи з метою їх зменшення. Це стосується ТОВ «Яромир», борг якого становить 66.5 тис. грн., СТОВ "Суворова” - 48.7 тис. грн., Андрушівського комунального проектно-виробничого підприємства - 4.2 тис. грн., КП ЖРЗРО «Промінь» - 814 тис. грн. Доповідач наголосив, що в минулому році збільшилася заборгованість по єдиному внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування серед підприємств, по яких проводиться процедура ліквідації: ВАТ "Мостовське” - 46,6 тис. грн., ПСП "Нива” - 1.1 тис. грн., ВАТ "Андрушівське АТП-11838” - 2,9 тис. грн., ТОВ "Андрушівка-цукор” - 8 тис. грн., ПОСП "Городківське” - 6.3 тис. гривень. При розгляді другого питання, що стосувалося стану погашення заборгованості по сплаті обов’язкових платежів до бюджету, прокурор району Ю. О. Козлов вів мову про роль Державної податкової інспекції в Андрушівському районі, на яку покладається здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, повнотою і своєчасністю сплати до державного бюджету, до цільових фондів податків і зборів, інших платежів. Адже незаперечним є той факт, що часто трапляються випадки несвоєчасної сплати податків, приховування сум, розкрадання їх та привласнення. Так, заборгованість до зведеного державного бюджету на 1 січня 2012 р. становила по юридичних особах 6.5 млн. грн., з ПДВ - 3.443 тис. грн., по сплаті орендної плати за землю - 1205.1 тис. грн. Учасники міжвідомчої наради висловлювали свої пропозиції з приводу застосування до злісних боржників по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду, єдиного внеску, обов’язкових платежів до бюджету відповідних форм впливу, передбачених чинним законодавством. А також запросили на співбесіду керівників КП ЖРЗРО «Промінь», які найбільше заборгували з усіх видів платежів. Отож борги мають бути погашені, бо від цього, безперечно, залежить соціально-економічна стабільність в районі і державі.
З приходом зими наше місто стало чистішим, охайнішим, бо прикрила його снігова ковдра. Природа ніби сама намагається виконати за нас те, що повинні зробити всі ми: НЕ СМІТИТИ! За підрахунками, на кожного жителя міста припадає 1,46 м3 відходів за рік, а на все населення Андрушівки - 13300 м3. Приватне підприємство «Андрушівка», яке займається вивезенням сміття, за 2011 рік вивезло від населення 1300 м.3 відходів. Отже, на утилізацію відправляємо в 10 разів менше, ніж маємо. Куди ж дівається решта сміття? Саме його горе-господарі вивозять і виносять на узбіччя доріг, на береги водойм, в ліс, лісопосадки, на дитячі та спортивні майданчики, навіть на кладовища! Хочу нагадати, що для повного розкладу пластикової пляшки потрібно 500 років, поліетиленового пакету - 200, консервної банки - 50, скла -100, паперу - З роки. За добу ми вдихаємо близько 24 кг. повітря зі спорами грибків, котрі утворюються з органічних відходів, та викликають алергію, астму, лихоманку та захворювання легень. Уявіть собі міський ринок наприкінці дня. Торгівля зкінчилася, продавці зібрали речі й пішли, залишивши після себе купи сміття. Через територію ринку ішли хлопчик та його мама. Вона щойно купила малому морозиво. Він зняв обгортку і кинув її на землю. - Будь ласка, підніми, - сказала мати - Але чому?! - хлопчик показав на вкриту кількасантиметровим шаром бруду землю. - Нашого сміття тут не буде! - відповіла матуся. Одним із шляхів боротьби зі стихійними сміттєзвалищами та покращенням екологічної ситуації в місті є укладання договорів на вивезення сміття. Рішенням виконкому Андрушівської міської ради від 20.01.2012 р. з 1.04. 2012 року послуги з вивезення та утилізації твердих побутових відходів буде надавати комунальне підприємство Андрушівської міської ради «Комсервіс». З ним і повинні укласти угоди всі власники домоволодінь, квартир, керівники підприємств, установ, організацій міста. Згідно ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за порушення правил благоустрою території населеного пункту - організацію стихійних сміттєзвалищ, смітників, на винних громадян накладається штраф у розмірі від 340 до 1360 грн., а на посадових осіб, громадян - суб’єктів підприємницької діяльності - від 850 до 1760 грн. Ми живемо у непростий час. На вирішення назрілих проблем часто не вистачає коштів. Але не треба багато затрат для того, щоб підтримувати порядок у своєму дворі, на присадибній ділянці, на вулиці, у сквері, в лісі, на березі річки, узбіччях доріг. У нас немає морального права забруднювати, нівечити землю, яку ми не взяли у спадок, а позичили у нащадків.
2000 год Съезд председателей общин Житомирской области в г. Андрушевка. Лекцию читал Дов Бер Байтман. Рядом с лагерем, где проводился съезд я нашел братскую еврейскую могилу, где скорее всего лежат и мои предки. Вот мы и пошли туда всем кагалом. Ну а вечером банкет. еще на видео можно увидеть Акиву Немого, мойше- Меера Матусовского, Арон-Менахем Мендела Когана (шлиаха в Мариуполе) Играет коростенский клезмерский ансамбль. На видео есть брак, (это я еще своим первым панасом снимал) я его не убрал, жалко терять музыку.
Вчера 1 февраля в поселке Гальчин Андрушевского района, в результате использования не по назначению газового баллона «турист», произошел взрыв с последующим пожаром деревянного жилого дома.
Об этом сообщили в пресс-службе Территориального управления МЧС в Житомирской области
В результате взрыва получили ожоги разной степени тяжести и госпитализированы в терапевтическое отделение Андрушевской ЦРБ хозяйка дома, 1925 г.р., ее сын, 1947 г.р., внучка и ее муж, 1967 г.р. и 1961 г.р.
1 лютого, близько 22 години в с. Гальчин Андрушівського району, в результаті самостійного придбання та використання не за призначенням газового балона «Турист», стався вибух з подальшою пожежею дерев'яного житлового будинку.
Так було повідомлено в прес-службі Територіального управління МНС в Житомирській області
У результаті вибуху отримали опіки різного ступеня тяжкості і госпіталізовані до терапевтичного відділення Андрушівської ЦРЛ господиня будинку, 1925 р.н., її син, 1947 р.н., внучка та її чоловік, 1967 р.н. і 1961 р.н.
Вибухом зруйнована зовнішня стіна, вогнем знищено домашнє майно. Збиток та сума врятованих матеріальних цінностей встановлюються.
Управління МНС звертається до всіх мешканців Житомира і області з великим проханням берегти своє життя і не нехтувати елементарними правилами безпечної життєдіяльності! Життя одне і прожито його повністю повинен кожний!
Паламар Степан Іванович - лікар від Бога. Строгий, але водночас добрий і простий, а головне - справедливий. Хоч і має напружений графік, але завжди зберігає спокій, скрізь встигає, з усіма привітний. Степан Іванович професійно займається своєю справою. Як депутат районної ради від Партії регіонів вирішує багато питань, з якими йдуть до нього виборці. Народився С. І. Паламар на Тернопільщині, але з 1990 року живе і працює в Андрушівці. Тут знайшов свою долю. Світлана Олександрівна родом з Мостового, тож інтереси нашої громади він активно відстоює в районній раді. У мостівчан багато невирішених проблем, з якими вони звертаються до депутата. І він допомагає - кому порадою, а кому - конкретними справами: відвідує солдатських вдів, допомагає їм медичними препаратами, забезпечив ФАП будівельними матеріалами для ремонту підсобного приміщення, побудови пандусу. Степан Іванович - частий гість в місцевій загальноосвітній школі. На свято Першого дзвоника та в День св. Миколая завжди приїздить до школярів з подарунками. Учні та вчителі радо вітають депутата. Співпрацює Паламар С. І. і з сільською радою. У 2012 році обіцяв вирішити питання із стоматологічним обслуговуванням села Мостове. Вдячні жителі села бажають Степану Івановичу міцного здоров’я, успіхів, творчого натхнення, родинного щастя, здійснення мрій і бажань. Щасти Вам у всіх починаннях в ім’я добробуту та процвітання нашого рідного села та всієї України.
