Шукати в цьому блозі

Translate

Статистика сайта

Відвідувачі по країнам
Відвідувачі за останні 24 години
понеділок, 23 лютого 2015 р.

В Андрушівському районі бійцям АТО допомагають діти, а в Попільнянському для них ремонтують техніку

Керівники районів області продовжують звітувати на житомирських телеканалах про стан виконання мобілізаційних завдань, готовність до реагування на надзвичайні ситуації, допомогу військовослужбовцям, які беруть участь в АТО, та переселенцям.

Так 18 лютого перший заступник голови Андрушівської райдержадміністрації Олег Борисов взяв участь у записі програми «Актуально!» обласної телерадіокомпанії. За словами посадовця, доведені мобілізаційні завдання в районі виконано на 100%. До лав Збройних Сил України призвано і трьох співробітників райдержадміністрації, один з яких – доброволець.

Місцеві керівники не залишаються осторонь проблем земляків-військовослужбовців. Матеріальну допомогу отримало шестеро поранених. Олег Борисов констатує, що, на жаль, в Андрушівському районі поховали трьох бійців і зараз триває процес оформлення документів на отримання допомоги рідними загиблих, а одна сім’я перебуває на квартирному обліку.

«Військові дії на сході України об’єднали жителів Андрушівщини. Жоден підприємець не відмовив, коли ми зверталися за допомогою. Постійно купуємо засоби захисту і тепловізори, а також нещодавно відремонтували для бійців автомобіль УАЗ. Приємно, що активно допомагають військовим і діти. Напередодні Дня святого Миколая школярі збирали солодощі, каву, чай та малюнки. На знак вдячності із зони АТО бійці передали їм прапор зі своїми автографами. А зараз діти плетуть маскувальні сітки», - розповів Олег Борисов.

За словами першого заступника голови райдержадміністрації, на Адрушівщині проводиться інформаційно-роз’яснювальна кампанія щодо дій населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій. Розповсюджуються пам’ятки та діє «гаряча лінія», а також триває перевірка 46 захисних споруд.

Не залишають без уваги і 250 переселенців, які прибувають в район зі сходу держави. Вони проживають переважно в родичів і знайомих. 19 внутрішньо переміщених осіб перебувають на обліку в центрі зайнятості, а дехто вже працевлаштований на ТОВ «Андрушівський маслосирзавод».

19 лютого в телепрограмі «Актуально!» звітував голова Попільнянської райдержадміністрації Роман Суботенко. «Завдання поставки мобілізаційних ресурсів у рамках четвертої хвилі часткової мобілізації виконані на 100%. За весь час військових дій на сході України до лав Збройних Сил мобілізовано 342 жителі району, з яких 20 – це добровольці», - звернув увагу керівник району.

За словами Романа Суботенка, 139 сімей військовослужбовців, задіяних в АТО, в яких є діти, отримали допомогу в розмірі 1 тис. грн. Окрім цього, по 5 тис. грн. надається на лікування пораненим. Щотижня з району відправляють в неспокійний регіон засоби захисту та гігієни, продукти та навіть домашню випічку. Голова райдержадміністрації наголошує, що завдяки волонтерам на Попільнянщині відремонтовано два БТРи, КамАЗ та автобус, які передали 95-ій Житомирській окремій аеромобільній бригаді, а зараз готують ще один БТР і КамАЗ.

Особлива увага зосереджена й навколо заходів, спрямованих на протидію надзвичайним ситуаціям. Так розповсюджуються пам’ятки, уточнюються плани евакуації, проводяться навчання, працює телефонна «гаряча лінія». В Андрушівському районі налічується 53 захисні споруди, з яких перевірено 38, а проінвентраризовано – 10.

Як повідомив Роман Суботенко, у районі зараз перебуває 179 вимушених переселенців, які в основному проживають у рідних і знайомих. Додатково зарезервовано 10 приміщень, в яких зможуть розміститися 42 людини, а також тривають ремонтні роботи в лікувальному закладі, де знайдуть прихисток ще 10 осіб.

середу, 18 лютого 2015 р.

Обговорювалися проблеми переселенців

Нещодавно під головуванням керівника апарату райдержадміністрації Савенка О.Ю. проведено засідання районного координаційного Штабу з питань розміщення громадян, які прибувають з тимчасово окупованих територій і районів проведення антитерористичної операції.
Керівник Штабу звернув увагу присутніх, що для оперативного вирішення питань, які пов’язані з розміщенням прибулих на територію району громадян та розв’язанням їх соціально-побутових проблем внутрішньо – переміщені особи можуть звертатися до райдержадміністрації (площа Т.Г. Шевченка, 1, каб. 36) та до управління праці та соціального захисту населення (вул. Зазулінського, 5 каб.12).
Начальник управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації Балюк А.М. довела до відома присутніх, що станом на 11.02.2015 року на обліку перебуває 217 внутрішньо переміщені особи (203 перебуває на обліку на даний час, 14 – знято з обліку). 113 сім’ям призначено адресну допомогу у розмірі 442 грн. для працездатних осіб, 884 грн. – для непрацездатних осіб.
Працівники районного центру зайнятості допомогли знайти роботу семи особам, 19 перебувають на обліку, з них мають статус безробітного та отримують допомогу по безробіттю – 12.
За даними відділу освіти райдержадміністрації, Андрушівщина прийняла поповнення – в учнівські колективи влилося 30 дітей – мешканців Донецької та Луганської областей.
Аби забезпечити прибулих дахом над головою у районі створено резерв житла в гуртожитку Андрушівського професійного ліцею та терапевтичному відділенні №2 ЦРЛ в с. Стара Котельня. Зараз в гуртожитку Андрушівського професійного ліцею проживає 9 внутрішньо переміщених осіб. Завдяки спільним зусиллям влади та небайдужих громадян для переселенців зібрано продукти харчування, придбано електроплиту, електрочайник, посуд, ліки. Працівниками відділу Держземагенства в Андрушівському районі для користування надано б/у телевізор та холодильник.
В терапевтичному відділенні №2 ЦРЛ в с. Стара Котельня поселено 2 пенсіонерки, одна з них з обмеженими можливостями. Вони забезпеченні предметами побуту першої необхідності, а з продуктами харчування допомагають місцеві жителі.
Усі присутні члени координаційного Штабу висловили свою думку стосовно подальших дій, пов’язаних з розміщенням переселенців, розв’язання їх проблем соціального характеру, надання допомоги у працевлаштуванні, продовженні навчання у навчальних закладах району тощо.
Районний координаційний Штаб з питань розміщення громадян, які прибувають з тимчасово окупованих територій і районів проведення антитерористичної операції, дякує всім небайдужим громадянам за надану допомогу, спрямовану на підтримку людей та їх сімей, які були змушені залишити свої домівки і виїхати з Донецької та Луганської областей в надії зберегти своє життя та життя своїх рідних.
Дякуємо всім Вам за Ваші добрі і відкриті серця!

суботу, 14 лютого 2015 р.

Свято Святого Валентина в Андрушівському професійному ліцеї

14 лютого в актовій залі гуртожитку учні нашого ліцею відсвяткували День святого Валентина. Організатором дійства стала вихователь Семеняка Н.В. Конкурсна програма не залишила байдужими гостей і учасників конкурсів. Пари змагалися в умінні розуміти один одного без слів, говорити лагідні та ніжні слова кохання, узгоджено діяти в парі. У перервах між конкурсами діти читали авторські вірші про кохання, виконували улюблені пісні. Усі учасники отримали солодкі призи, саме тому вечір завершився чаюванням.

пʼятницю, 13 лютого 2015 р.

Слизька дорога - небезпечна

Взимку найчастіше люди травмуються через слизьку дорогу. Минулого тижня на території автостанції впав літній чоловік, від сильного забою втратив свідомість. Люди, що були поряд, надали потерпілому першу допомогу, викликали “швидку”.
Уберегтися від травм під час ожеледиці можна, якщо дотримуватися простих правил поведінки. Перед виходом із будинку натріть наждачним папером підошву або наклейте на неї лейкопластир чи ізоляційну стрічку. Людям похилого віку та вагітним жінкам в сильну ожеледицю краще взагалі не виходити з дому. Ходіть по тротуарах, посипаних піском або сіллю, вибирайте непротоптану стежку. Під час ходьби по слизькій дорозі максимальне навантаження робіть не на п’яту, а на носок. Ходіть не поспішаючи, злегка розслаблюйте ноги в колінах.
Не тримайте руки в кишенях - це збільшує ймовірність падіння й отримання тяжких травм, особливо переломів. Бережіться ковзанок, припорошених снігом, ходіть по освітленій частині тротуару. Під час відлиги небезпечні бурульки, тому не ходіть близько попід стінами будинків.
При падінні на руку можливий перелом кісток передпліччя або кисті. В цьому випадку накладіть потерпілому шину з підручного матеріалу на внутрішню поверхню руки, в напівзігнуті пальці вкладіть валик та зафіксуйте руку. При переломі стопи або гомілки дві шини закріпіть по бокових поверхнях ноги з фіксацією стопи та коліна. Якщо травмований перебуває на холоді, переламану кінцівку необхідно додатково утеплити. Потерпілого треба якнайшвидше відвезти в лікарню.
Будьте обережними, не наражайтеся на небезпеку!

Районний сектор управління ДСНС в Житомирській області
суботу, 7 лютого 2015 р.

Історія села Лісівка (Андрушівський район)

Лісівка — село в Україні, Андрушівському районі Житомирської області. Населення становить 732 осіб. Село розташоване на берегах річки Гандзі, притоки Гуйви в південно-східній частині Житомирської області. Від Андрушівки віддалене на 3 км, а від обласного центру — на 50 км.

Історія

Поширена легенда про походження назви цього поселення така:

Загадково, по-змовницьки шумів ліс. Здавалось, йому не буде кінця-краю. Так думали прихожани. Але мужніх і дужих людей ніщо не лякало.

Та одного разу природні сили поглумились над прихожанами. Трапилось це вночі. Вітер злісно хилив додолу дерева. Люди, наполохані небаченим досі лихом, гуртом стояли біля господи свого старшини. Небезпека насувалась. Високо вгорі запалала блискавка і її вогненне дихання торкнулось гордих кучерявих дубів, іскрами посипалось на голови людей, запалило все довкола.

Пожежа вирувала. Велика вогненна лавина сунула на оселі, жадаючи спалити все. Але люди не хотіли вмирати, тому з сокирами і мечами в руках вступили в боротьбу за життя.

Падали додолу зрубані дерева. Ніхто не рахував жертв. Боротьба тривала довго, та на допомогу прийшла сама природа — невдовзі почалась злива і вогонь згасав. Важко дихаючи та скорботно зітхаючи, він помирав біля ніг людей.

Лихо, зім'яте силою, дружбою і сміливістю людей, залишило поселення. Настав ранок — світлий, лагідний, як ніколи раніше. Сонячні промені пробивались навипередки, щоб зігріти відважних життєлюбів.

Після цього люди з гордістю назвали себе лісівчанами, а поселення — Лісівкою. Вони поклялись назавжди лишитись на цій землі. Жили мирно, багато працювали і берегли відвойоване мужністю своєю життя.

Справді, по обидва боки поселення був Андрушівський ліс, і село було, наче в лісі. Від цього пішла і назва цього поселення — Лісівка. В поселенні проживали і українці, і поляки, тому село мало дві назви: Лісівка (українське) і Лясівка (польське).

В XVII ст. село належало польським панам. В 1793 році Лісівка відійшла до складу Російської імперії і належала Волинській губернії Андрушівського повіту.

За свідченнями очевидців, від Голодомору 1932–1933 рр. у селі загинула 41 людина.

пʼятницю, 6 лютого 2015 р.

Андрушівський парк або парк «Садиба Терещенка»

Андрушівський парк або парк «Садиба Терещенка» — парк навколо садиби-палацу Бержинських-Терещенків, пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, розташований у місті Андрушівці (районний центр Житомирської області); одне з улюблених місць відпочинку мешканців та гостей міста, його туристичний об'єкт.

У парку в середмісті Андрушівки розташовані ставки (на них щороку повертаються лебеді), палац Бержинських-Терещенків, декілька монументів другої світової війни радянської доби.

Площа парку — 9,38 га. Насадження верхнього ярусу — 150–170, а другого — 90–120-річного віку. Дендрологічний склад — дерева місцевих порід, хоча також ростуть рідкісні для цих широт кедр та коркове дерево.

Парк у Андрушівці був закладений у 1-й половині XIX століття тодішніми власниками села Андрушівка панами Бержинськими. У 2-й половині XIX століття, коли місцевий цукрозавод і графський маєток придбали українські цукрозаводчики Терещенки, парк і розташована у ньому садиба були розширені і реконструйовані (зокрема, Артемієм Терещенком). У Андрушівці дотепер пам'ятають діда Каленика, який ще в часи Терещенків підгодовував лебедів та доглядав за парком.

У теперішній час Андрушівський парк є пам'яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення, використовується як місце відпочинку й туристичний об'єкт.

четвер, 5 лютого 2015 р.

Персоналії села Бровки Перші, Андрушівського району

Збігнєв Сцібор-Рильський (Zbigniew Scibor-Rylski) (10 березня 1917), генерал польської армії (капітан Армії Крайової під час Другої світової війни), учасник Варшавського повстання 1944 року. Разом із сестрами Калиною (*1910), Євою (*1912), Данутою (*1915) народився в родовому маєтку свого батька Оскара в Бровках (який володів також навколишніми селами - Ярешки, Шпичинці, Волиця). Незважаючи на революцію, стосунки з місцевим населенням були добрими, що дозволило родині рік проживати у власному маєтку, але вже 1918 року сім'я змушена була залишити Бровки і в 1920 році виїхала з України до Польщі. Оскар Сцібор-Рильський помер 1931 року.

Шевченко Олесь Євгенович (22 лютого 1940), народився в м.Сквира Київської обл. Журналіст, учасник національно-визвольного руху, політичний діяч, кавалер ордена "За мужність" 1 ступеня. У 1957 р. закінчив десятирічку у школі, що розміщувалася в маєтку Сцібор-Рильських. Надалі навчався й мешкав у Києві. Одружений з Лідією Шевченко ( дів. - Сидоренко, с. Бровки, 16 липня 1946), яка по материнській лінії (Шостаківські) є прямим нащадком діда президента УНР Михайла Грушевського Федора Грушевського.

З Бровками пов'язнані дитячі спогади Максима Рильського, який гостював у родичів по батьковій лінії, маєток яких знаходився в Бровках. Ці спогади знайшли відображення у перших віршах поета:

ДИТИНСТВО

М.Т.Рильський

На стільці я їду по Сахарі,
Пелікана з палички стріляю,
Поринаю в піну Ніагари,
Океан на трісці пропливаю.

Вчора був я лоцманом. Синіли
І ревіли темнокосі хвилі,
А сьгодні я господар вілли,
Де в саду блукають пави білі.

Взавтра маю їхати в Пампаси,
Де бізони бродять табунами,
І складаю їстівні припаси:
Сухарі, консерви, сир од лами.

А Ясько готує томагавки
І бурмоче, чистячи гвинтовки,
Що, мовляв, бізон - не для забавки,
А Пампаси - не Криве й не Бровки.

1911-1918

середу, 4 лютого 2015 р.

Історія села Бровки Перші, Андрушівського району

Під час правління польського короля Сигізмунда III село було колонізоване польським дворянством. Воно було власністю князів Любомирських, а потім Рогожинських. Починаючи з 18 століття, селом, яке входило до Сквирського повіту, володів рід Сцібор-Рильських. Село мало власну церкву та вітряний млин.

З 1834 року селом, разом із сусідніми Ярешками (загалом — 412 чоловіч. душ), володів Діонизій-Каетан (Діонисій Антонів) Рильський — двоюрідний брат Теодора Рильського — прадіда Максима Рильського і онук відомого Шимона Рильського, що належав до гербу Остоя. Протягом трьох років згідно з вибором місцевого дворянства Діонисій Сцібор-Рильський був сквирським повітовим суддею. У 1870 населення становило 723 православних і 39 католиків.

До 1918 селом володів Оскар Сцібор-Рильський (Oskar Scibor-Rylski) разом з дружиною Марією з роду Раціборовських.

За свідченнями очевидців, від Голодомору 1932–1933 рр. у селі загинуло 19 людей.

вівторок, 3 лютого 2015 р.

Походження назви села Бровки Перші, Андрушівського району

Бровки Перші — село в Україні, Андрушівському районі Житомирської області.

Село розташоване за 1 км від залізничної станції Брівки (з 1870 року) (лінія Фастів - Козятин). Село межує з селом Ярешки і підпорядковується спільній сільській раді.

Щодо походження назви села “Брівки” існує три легенди.

Перша роповідає, що на місті села було два великі озера. Люди почали селитися навколо цих озер, і дивлячись звисока, неважко було помітити, що будинки були ніби брови над очима. І саме на честь цього незвичного явища поселення назвали Брівками.

Інша розповідає,що жив тут пан, який мав у своєму розпорядженні велику територію. І була в нього дочка з надзвичайно красивими бровами. Саме на честь краси брів своєї доньки він назвав одне із сіл Брівками.

Третя легенда розповідає, що в нашому селі за часів козаччини жив козак на ім`я Бровко. У селі він побудував красиву церкву і саме на честь засновника цієї споруди село було назване Брівками.

понеділок, 2 лютого 2015 р.

Усадьба Рыльского в с.Бровки Первые

В Андрушевском районе недалеко от центра, расположено живописное село Бровки Первые. В этой местности пока еще можно полюбоваться старинной усадьбой Рыльского. Развалины, к сожалению другого слова, не подберешь, все еще несут в себе вид былой славы и если бы, не «старания» людей над этой усадьбой не имела бы силу даже многовековая природа.

Территория, на которой расположен исторического значения дом давно не напоминает парк, скорее полу-лесье из-за которого даже уже и усадьбы полностью не разглядишь. И если не предпринять действий по спасению усадьбы то через пару лет Житомирская область довольно таки красивое здание со своей историей и легендами, одна из которых настолько невероятна, что даже те, кто ее рассказывает, сомневаются в достоверности.

В революционные времена восставший народный класс безжалостно уничтожал практически все, что принадлежало помещикам. И не миновать бы такой судьбы и поместью Рыльского, если бы сам хозяин не попросил местных представителей революционной власти в 1917 году не разрушать дом, а сделать из него школу. После такого разговора, а он проходил на крыльце усадьбы, по дошедшей до наших дней информации очевидцев хозяин вошел в дом и исчез. Местные старожилы предполагают, что в доме был подземный тоннель, через который помещик и скрылся, но, ни тоннеля, ни помещика так обнаружить и не удалось.

Второй не мнение интересной легендой (кстати, не такой уж и древней) является рассказ о том, как в село приехала женщина, называя себя наследницей помещика, долго расхаживала по парку с какой-то картой, а ночью пригнав спец-технику, что-то искали в озере. По слухам сельчан ее интересовала карета с золотом. Нашли они ее или нет, но утром ее и рабочих уже не было.

неділю, 1 лютого 2015 р.

Історія села Степок (Андрушівський район)

Степок — село в Україні, в Андрушівському районі Житомирської області. Населення становить 678 осіб.

Перші поселенці знайшли між лісами велику долину, на якій не було багато дерев і чагарників, ця земля була зручна для обробітку. Нагадувала степ. Але через те, що ця долина була невеликих розмірів, то поселенці назвали її «степок». Пізніше ця назва поширилась і на поселення, яке тут з'явилося.

Перші писемні згадки про село відносяться до 1741 року, хоч виникло воно раніше.

В середині XIX століття село поділялося на кутки, які називалися: Рокитенці, Голишівка, Норіни, Городище, Турчин-шпиль. Проживало у 1863 році в селі 916 чоловік, з них — 850 українців, 55 поляків і 11 євреїв. Належало село до володінь Владислава Грушецького.

Церква тут Різдва-Богородична, дерев'яна. Мала 38 десятин землі. Побудована була на місці старішої у 1847 році на кошти поміщика Діонісія Ячевського, якому належало село Степок в ті часи.

Село розташоване за 18 км на північний схід від районного центру м. Андрушівки на та за 2,5 км від залізничної станції. Чисельність населення через 100 років майже не змінилася, а в 1973 році становила 1128 чоловік, вони проживали в 356 дворах.

Архів блогу